На початку літа я приїхала в гості до своєї мами в село. Ну, звичайно, гостями це назвати важко, адже я приїхала їй допомагати. Мама не встигла всполоть всю картоплю: вона заросла бур’яном. Я вирішила допомогти їй, адже вона не впоралася б одна. Ми пропололи і картоплю, і грядки, день відпочили, а потім я стала збиратися додому.
Мама щось крутилася біля мене якось боязко, а потім мама розповіла, що гроші віддала моїй рідній сестрі Ніні і стала скаржитися, що грошей у неї немає і в цьому році нема за що купити вугілля і дрова на зиму, щоб опалювати будинок.
Я мамі пообіцяла дати гроші, нічого не сказала тоді ні їй, ні сестрі. А мені так прикро на душі було, виходить: одній доньці мама гроші дала, а в іншої — забрала. Але ми з сестрою маємо рівний достаток, однаково живемо. А першого серпня мені подзвонила мама. Вона просила, щоб я свою відпустку планувала на кінець серпня, адже їй потрібно допомогти копати картоплю: її в цьому році багато вродило і мама сама не впорається.
Мама відразу пояснила, що моя сестра ще на початку літа купила путівку до Туреччини, тому вона не приїде. А я не знаю навіть, що їй сказати. Порадьте мені, будь ласка, що мені робити? І маму шкода і не по-людськи зовсім виходить. Хіба я гірше своєї сестри?
