Маленьке, глухе сибірське село. Знаходиться воно поруч з дрімучим лісом, якому ні кінця ні краю не видно. У цьому селі жив п’ятирічний хлопчик на ім’я Коля. У хлопчика був єдиний відданий друг, вовк на прізвисько Сірий. Народилися вони, можна сказати, в один день. Місцевий дурник-пияка, Толік, приніс цуценя на самі хрестини хлопчика. Відмовитися від подарунка в такий день, батьки не наважилися.
Вони взяли цуценя, вручили тому пляшку, на тому і залишилися всі при своєму. Звичайно ж, тоді ніхто не міг і подумати, що цей маленький щеня, виявиться вовком і врятує життя їх синові. Час йшов. Коля і сірий підростали. Чи не розлий вода, були для всіх односельчан Вовк і дитина. Там де Коля, там і сірий, а там де Сірий, там і хлопчика шукай.
Одного разу восени трапилася біда. На день народження Коліної мами, приїхали родичі з міста і вовка, від гріха подалі, закрили в старому сараї. Хлопчик сильно засмутився цією обставиною, так як у нього були зовсім інші плани на цей день, йому просто хотілося пограти зі своїм другом, і образившись на батьків побіг до лісу. Батьки, які були зайняті гостями, помітили пропажу хлопчика тільки в другій половині дня.
Обшукали все село, але ніхто Колю не бачив, і тільки один старий грибник начебто бачив хлопчика під лісом, але точно не був упевнений, так як зір вже не те, що було рані. Батьки пошукали по околицях лісу, обшукали всі закутки в невеликому селі, але не знайшли свого п’ятирічного синочка, а тим часом уже стемніло і стало прохолодно. Стали збиратися жителі села і хтось із них запропонував, щоб відпустили вовка.
Нехай шукає, хоча думали, що це марно, не собака адже він справді. Коли вовка випустили з сараю, Сірий побіг до лісу, а односельчани, розділившись на групи, відправилися на пошуки маленького хлопчика. Йшла третя доба після зникнення. Батьки й односельці не припиняли пошуки і раптом хтось почув вовче виття з боку села. Ті, що були ближче до села, дісталися першими.
Вовче виття доносився з двору, де жив зниклий Коля. Добігши до туди, люди виявили наступну картину. У дворі Коліного будинку лежав знесилений хлопчик, а біля нього сидів Сірий з перебитими задніми лапами і голосно вив, кличучи на допомогу. З лісу, по вологій землі, тягнувся слід від волочіння.
Схоже що вовк, поки шукав хлопчика, потрапив в капкан, поставлений браконьєрами, але свої пошуки не припинив, а коли знайшов знесиленого друга, з волоком, з перебитими задніми лапами, дотягнув дитини до будинку і покликав на допомогу. Люди кинулися до дитини, але вовк вишкірив великі ікла і почав злобно гарчати, не підпускаючи до свого друга людей. Натовп кинувся вбік і хтось із них здогадався, що вовк не підпустить чужих, і що треба терміново шукати батьків хлопчика, які до сих пір були в лісі, але батьки вже підбігали до хлопчика, пробиваючись крізь натовп.
Приїхала кимось викликана швидка і батько хлопчика дбайливо заніс сина в машину до лікарів і малюка відвезли в лікарню, де він і пролежав майже місяць. Коли Колю виписали з лікарні і привезли додому, його зустрів його вірний друг Сірий, сильно кульгаючи на задні лапи. Після цього випадку Сірий і Коля прив’язалися один до одного ще більше і не розлучалися до самої смерті Сірого, якого Микола поховав на околиці села і поставив невеличкий пам’ятник своєму рятівникові. Ось така історія сталася з маленьким хлопчиком і його другом-вовком!
