Коли чоловік пішов з життя, Аллочка стала ще тихіше і стриманіше, але в той же час, в її обличчі не було ні натяку на ск0 рботу. З боку здавалося, що вона не журилася, а навпаки — непомітно раділа! Сусідка Женя Іллівна це помітила і гадала, що ж з Аллою не так. Нехай її чоловік і не був ідеальним, але ж ніхто не ідеальний … а вже тим більше після 20 років спільного життя.
Багатьом було відомо, що той вип ивав. Було відомо також, що він багато змінював Аллі. Алла не сильно горювала, вона навіть не намагалася робити вигляд. І все ж це дивно. Мужик він був хороший. Всі гроші додому приносив, крім тих, звичайно, які призначалися для регулярних тусовок.
До всіх ставився з повагою, особливо поза домом. Загалом, в останні роки погані якості в характері Вови загострилися. Стали наочніше. Він став неуважний, безвідповідальний і почав частіше пропадати з дому днями безперервно. Одного разу Аллка його на підлозі під’їзду знайшла. Той лежав непорушно на підлозі.
Алла злякалася, підійшла, прислухалася — дихає, але можливості свої не розрахував. Але все це — ніщо на тлі такої трагедії. Женя не могла думати ні про що інше, як про відсутність реакції у Алли на це все. Зараз вона повинна приймати співчуття і втішатися співчуттям навколишніх, а не ходити спокійно і ніби посміхатися. Женя Іллівна не стрималася: взяла маленький тортик і пішла до сусідки.
По дорозі у неї навіть з’явилися думки — невже у Аллка з’явився ко ханець?! «Аллочка, втрата яка, Алла!» — заохала Женя Іллівна, намагаючись налаштувати Аллу на відверту розмову. Алла тільки кивнула, своїм виглядом кажучи, що «Ну так. Втрата. Всяке в житті буває».
«Алл, ну як ти одна тепер будеш справлятися? Складно буде без чоловіка в будинку. Ох, співчуваю, донечко!» — гнула свою лінію Женя Іллівна. Тут Алла подивилася на сусідку прямо в очі, помовчала півхвилини і з холодним тоном сказала: — Краще світла па м’ять, ніж вічна га ньба. Женя віддала Аллі торт і пішла назад до себе. Вона була і згодна з Аллою, і ні одночасно.
