Можливо, багато хто мене засу дить за те, що я вибачила зра ду чоловікові, та ще й прийняла новонародженого від іншої жінки. Ми з чоловіком жили душа в душу, дуже рідко лая лися, у нас були чудові доньки, кожен займався своєю справою: чоловік розвивав бізнес, я займалася господарством, була поглинута дітьми, і це, звичайно ж, позначилося на наших відносинах.
Чоловік став скаржитися на те, що я не приділяю йому багато уваги, постійно обра жався на мене, але я навіть у думках не могла уявити, що він наважиться змі нити мені. І ось, я прийшла з магазину і стала свідком сkандалу між чоловіком та якоюсь невідомою жінкою. Я побачила, що вона простягла чоловікові дитину, сказала, що не збирається ламати життя через неї і пішла.
Чоловік стояв, тримаючи в руках дитину, не розуміючи, що сказати, але мені не треба було нічого говорити, я вже зрозуміла. Чоловік не очікував такої реакції від мене, точніше замість сkандалу, істериk, я взяла дитину; а йому сказала, щоб поїхав у магазин і купив потрібні речі для сина. Відносини після цього погіршилися, я похолола до чоловіка, але ми не розлу чилися, тому що я бачила, як чоловік шкодує про вчинок.
Зараз синові 18 років, він мене просто обожнює і на руках носить, він знає, що я йому не рідна мама, але він вдячний за те, що я не покинула його і не виrнала разом з чоловіком. Але я остаточно переконалася, що син мене дійсно цінує і любить тоді, коли до нього прийшла його рідна мама, і захотіла поговорити з ним; на що він сказав, що в нього лише одна мама — і вказав на мене. Сльо зи самі потекли з очей, але вже від щастя: я не могла повірити, що така улюблена.
