Ми з чоловіком багато працюємо, але, виходячи в декретну відпустку, я попросила його хоча б раз на два тижні кудись виїжджати. Адже коли наро диться наша дитина, ми зовсім вже нікуди не зможемо їхати, тим більше далеко. І ось вирішили ми з ним ці вихідні поїхати до родичів, яких давно не бачили. Попередили їх заздалегідь про це, я замовила квитки на 4 дні раніше, щоб мені дістався квиток на нижньому ярусі.
Адже у мене вже 7-ий місяць ваrітності, і я точно не зможу лазити так високо. Не встиг поїзд ще рушити, як до нас зайшли мама з сином, хлопчикові було років 9-10. Коли мама з сином вирішили переодягнутися, ми з чоловіком вийшли з купе через повагу до них. Щоб їм не було ніяково. Повернувшись, ми побачили, що наші речі переклали акуратно наверх, без нашої найменшої згоди.
Хлопець сидів на моєму ліжку. Чоловік, побачивши наха бство, яке виконала сусідка, став їй ввічливо говорити, щоб вона зайняла своє місце. Вона твердила, що з дитиною зайняли їх місця, а не наші. Тут чоловік продовжив, що ми наші квитки купили задовго до поїздки і тут непорозуміння бути не може.
А потім ствердно заявив жінці, що та помиляється, і щоб вона негайно звільнила місце, призначене для мене. Ця жінка виявилася справжньою істе ричкою, і коли ми зрозуміли, що з нею нічого не прокотить, вирішили не продовжувати суперечку. Адже негативні емоції можуть вплинути на мого малюка. А ми не хотіли б цього допустити. Всю дорогу ми з чоловіком просиділи у вагоні-ресторані.
