Кілька місяців тому наш син сказав, що має дівчинку Ганну, студентку коледжу. Вона приїхала з області та проживає у студентському гуртожитку. Син пізнаємо нас із Ганною, і тепер щотижня вона приходити до нас у гості. Враження непоrані – інтелігентна, розумна, вихована. І все ж таки всередині мене глині черв’як.
Ми самі не мільйонери, але я помітила, що достаток її сім’ї невеликий. Живе на стипендію, батьки рідко допомагають. Цілком логічно припустити, що столичний наречений для неї вигідна партія. Два дні тому Ганна запитала згоди привести до нас у гості своїх батьків, які приїхали відводити дочку. Ми з чоловіком запросили їх у гості у суботу.
Чоловік сидів удома, а я прокинулась і пішла по магазинах. Спланувала годину для того, щоб до приходу гостей встигнути накрити десертний стіл, та й прибратися трохи. Але вдома на мене вже чекали гості. Чоловік посадив їх у вітальні і трохи знітився. Мама Ганни напівжартівливо вимовила мене за негостинність. Я в тому ж тоні відповіла на тему «точність, ввічливість королів».
Обмін «люб’язностями» завершився, проте напруженість залишилася. За чаєм ми з чоловіком були стримані, а батьки Ганни, навпаки, «били в лоб». Її мама прямо заявила, що їм важkо утримувати доньку у столиці і було б правильно, щоб їхня донька жила з нами. Нібито для того, щоб молоді звикли одне до одного. Розхвалювала доньку, мовляв, чудово готує і стані мені помічницею по господарству.
Попиваючи чай, я стримувалася, щоб не виставити їх геть. Мене дратувало її наха бство в бажанні за рахунок інших вирішити свої nроблеми. Після того як вони пішли, я виплеснула весь накопичений неrатив. Ми із чоловіком поділилися враженням. Дійшли висновку — неосвічена, корислива пара. Як там вийде у нашого сіна з Ганною, не беруся гадати. Можливо, і з батьками Ганни все налагодиться. Адже нам із ними не жити…
