Чоловік у мене у відрядженні вже тиждень. Я вдома залишилася одна із трьома дітьми. А вчора подзвонила свекруха: — Анечко, я по вам скучила. Хочу відвідати. Ти не проти? — Звичайно ні, мамо. Ось тільки ми збираємося йти гуляти, – відповіла я. — От і добре. І я з вами прогуляюся. Де і коли зустрічаємось? Призначили час і місце рандеву, я зібрала дітей і ми пішли до місця зустрічі. Свекруха принесла дітям подарунки, двом молодшим іграшки, а старшому підлітку віддала тисячну купюру. Сказала: «Сам собі купуй». Гуляли ми довго, свекруха також нас не кинула, весь час з нами була. По ходу дії ми з нею домовилися, що завтра разом поїдемо на мою дачу.
Нагулялися так, що, прийшовши, додому і помившись, впали спати. Наступного дня, о дев’ятій ранку, дзвінок у двері. А ми ще спимо. Накидаю халатик, відчиняю двері, а там прийшла свекруха: — Ми на дачу їдемо чи не їдемо? Я старшому дою грошей і наказую збігати в магазин, купити продуктів, щоб приготувати сніданок. — Не треба нікуди бігти, — каже свекруха. – Я все з собою принесла. Вмивайтесь і приходьте снідати. І починає викладати з сумки на стіл гору пиріжків та контейнер із котлетами. Я себе відчула, як на якомусь курорті, де все включено.
Швиденько поснідавши, залишила дітей із бабусею, а сама пішла до магазину, щоби взяти продуктів на дачу. Потім зібрала дітей, і ми виїхали. На дачі бабуся грала з онуками, а коли молодшого вклали, то втрьох, я, мама Соня, і мій старший, швиденько посадили моркву. Потім попили чаю, пішли до річки, купатися поки що рано, але на березі посидіти — саме те… Ось така у мене свекруха. То її тижнями не видно і не чути, то два, а то й три дні поспіль з ранку до вечора з нами. Повернеться чоловік із відрядження, посаджу з дітьми, сама піду до свекрухи. Вікна помити, на знак подяки.
