Я у житті реаліст. Я не вірю в будь-яку містику: віщі сни, магія і таке інше. Але мені вчора бабуся снилася, каже, що руки у неї дуже болять. Після пробудження на душі було неспокійно. Вранці, закінчивши домашні справи, я вмовила чоловіка відвезти мене на бабусину моrилу. Ми також вирішили оглянути будинок, який вона нам залишила. Приїхавши на цвинтар, ми побачили, що вчорашній вітер звалив дерево прямо на пам’ятник. Ми з чоловіком розчистили ділянку, забрали дерево. Закінчивши справи, ми поїхали до села. Бабусин будинок був не єдиним занед баним будинком у селі, їх було багато. Багато людей переїхало до міста.
Підійшовши до будинку, ми дуже здивувалися, що там хтось жив. Сніг був розчищений, у вікнах горіло світло і з димоходу здіймалася густа хмара диму. Постукавши, ми увійшли. У будинку з’явилися маленька дівчинка та жінка. Вона злякалася, дізнавшись, що ми власники, але швидко взяла себе до рук і запросила нас до столу. Попиваючи чай, вона розповіла свою сумну історію. Діана рано вийшла заміж. Потім народ илася дочка, і вони з чоловіком взяли іпотеку та купили квартиру. Деякий час вони жили щасливо, але потім сталося лихо. Можливості далі виплачувати іпотеку не було, вона вирішила здавати квартиру, а сама переїхати до тітки.
Тітка відмовилася приймати племінницю і їй довелося шукати інший будинок. Їй сподобався будинок нашої бабусі, він був порожній, вона вирішила оселитися тут.- Будь ласка, не проганяйте нас! Нам нема куди йти.
У жінки виступили сльози на очі. Ми з чоловіком обговорили ситуацію, вирішили, що все навіть добре склалося – будинок бабусі не пустує. До того ж, ми допомогли добрій людині. Ми обмінялися контактами, часто спілкуємось. Того дня мені знову наснилася бабуся. Вона виглядала щасливою. Напевно, їй хотілося, щоб за її домом хтось доглянув, і вона була рада, що тепер там мешкають милі люди.
