Іра зробила покуnки після роботи і вже збиралася піти додому, коли її зупинила біля входу жінка. -Вас Ірина звати? Іра відірвалася від мобільника та кивнула. -А що? -Вам зовсім не со ромно чужих чоловіків уводити?! – обурено зашипіла жінка. Іра подивився на неї з нерозумінням, останні три роки вона була заміжня, ніколи чоловікові не зрад жувала, на чужих чоловіків ніколи не дивилася. — Жінка, а ви хто? Мені здається, ви мене з кимось плутаєте. Незнайомка невесело посміхнулася. — Я законна дружина твого kоханця, — криво усміхнулася вона, — Нічого не nлутаю, чоловік мені сам сказав, що ви його kоханка. — Вибачте, а хто ваш чоловік? — Він твій начальник.
Іра була спантеличена, слова жінки не мали жодного зв’язку з дійсністю. — У мене нічого немає з начальником, крім ділових від носин! – вигукнула жінка. — Не бреши мені, знаєш, навіщо я прийшла? Я хочу, щоб у тебе прокинулася совість, і ти звільнилася за власним бажанням, бо я зроблю все, щоб це сталося. Я знаю, що ти заміжня, я розповім твоєму чоловікові, що ти йому зрад жуєш. Якщо звільнишся, то обіцяю, що ніхто про це не знає. Жінка ще хвилин 15 висловлювала свої претензії, а потім повернулася і пішла. Наступного дня вранці Іра насамперед зайшла до кабінету шефа за поясненнями. І тут Віктор Федорович, опустивши голову, зізнався, що збрехав дружині, що зрад жує їй з Ірою.
Вся справа в тому, що дружина побачила листування, його kоханку звуть Іриною, ось він і збрехав, що це Іра з роботи. Він не хотів видавати свою kоханку. Оскільки Ірі постійно надзвонювала дружина Віктора Федоровича, вона мала її номер. Тут Іра набирає його дружину і каже їй: – Ви мене переплутали з Ірою із фі нансового відділу нашого офісу. Ваш чоловік із нею зрад жує, а не зі мною. Очі шефа налякано розширились. Іра із фінансового відділу була племінницею директора фірми. За тиждень Віктора Федоровича звільнили. Іра за собою провини не відчуває, адже шеф не мав права її підставляти.
