Все, розлучення відбулося. Я — вільна жінка, а ще мати-одиначка з однорічною дитиною. Але при цьому ні про що не шкодую. Хоча ні, шкодую, що взагалі вийшла заміж за Євгена. Начебто все було просто чудово: зустрічі-побачення, його красиве залицяння. Закохалася — що там говорити, причому так, що голову зовсім втратила і не хотіла помічати очевидне. Я розуміла, що Євген дуже вже часто говорить про маму, посилаючись на її думку, але, як і годиться закоханій дівчині, поставила це йому в плюс, як дбайливому синові, в упевненості, що так само він буде дбати і про мене. Ми вже жили разом в квартирі, що дісталася мені після бабусі, подали заяву в РАГС, а він все ще не познайомив мене з батьками. Це мене дивувало, навіть напружувало, і ось важливий день був призначений, ми вирушили до нього. Подив від зустрічі у мене проходив довго.
Якщо майбутній свекор чемно привітався і знову уткнувся в телевізор, то його матінка прямо в коридорі, оглянувши мене з голови до ніг, звернулася до сина: «І кого ти привів? І по морді видно, що не наг улялась ще ця дівка. Мабуть, зазіхає на нашу квартиру? «Євген щось промимрив, а я вискочила з квартири і в сльозах побігла додому. Чоловік прийшов пізніше, став заспокоювати, пояснювати, що його матуся просто приревнувала, що вона насправді так не думає, що ми все одно одружимося, бо любимо один одного. Мені б задуматися, але я ж була закохана, як кішка! Потім було весілля, і свекруха, яка привела якусь дівицю, яка опинилася дочкою її старовинної подруги. Дівиця липнула до мого чоловіка, а її матінка голосно вихваляла її і шкодувала, що її синочок поспішив одружитися. Почали ми з Євгеном жити. Все було добре.
Мої батьки тепло прийняли зятя, допомагали нам, чим могли, і в наше життя не втручалися. Свекруха ж ходила до нас, як на службу, без дзвінка і попередження — коли їй заманеться. Приходячи, лазила по всіх скриньках і голосно журилася, що я погана господиня. На кухні пробувала їжу, кривилася, а одного разу просто вилила свіжозварений борщ, обізвавши його помиями. Я намагалася не відповідати, щоб не було скандалу, Євген взагалі йшов в сторону і відмовчувався, щоб не сперечатися з матір’ю. Мені було прикро, що чоловік слова в мій захист не скаже, але після відходу матері, він мене обіймав, говорив, що любить, і я знову все йому прощала — любила ж. Завагітніла я майже відразу. До слова сказати, Євген у мене був першим і, звичайно, єдиним, чоловіком, чим він, до речі, сильно пишався! Майбутній дитині він зрадів — житло у нас було, заробляв він цілком нормально. А ось його матінці ситуація страшенно не сподобалася. І почалося … що тільки мені не довелося вислухати!
Мовляв, я безсовісна, хочу сісти на шию її синові з дитиною, і ще не факт, що це його дитина. Казала, що виведе мене на чисту воду. Одного разу я зірвалася, влаштувала скандал і буквально вигнала свекруху з квартири, попередивши, щоб вона не показувалася на порозі. До нар одження сина я її не бачила, а тут на радощах вирішили помиритися. Свекруха прийшла, глянула на нашого малюка і заверещала: «Ой ти ж, господи, на кого він схожий ?! Нічого нашого немає! Вилитий Вітька з четвертого поверху. Ти, мабуть, на гуляла? «У мене не було слів. Чоловік теж оторопіло дивився на матір. — Мам, ти що, з глузду з’їхала? З чого ти таке верзеш ?! — Та ти сам глянь — волосся руде, очі світлі — не наша порода! Тут я вже не витримала — вигнала і попередила, що якщо ще її побачу, то спущу зі сходів. Пройшов місяць. Від свекрухи не було ніяких звісток. Євген відвідував її, все частіше залишаючись довго у батьків. А я одна крутилася, як могла. Все ж з дитиною не так-то просто обходитися. Та ще й домашні справи
Мої батьки тепло прийняли зятя, допомагали нам, чим могли, і в наше життя не втручалися. Свекруха ж ходила до нас, як на службу, без дзвінка і попередження — коли їй заманеться. Приходячи, лазила по всіх скриньках і голосно журилася, що я погана господиня. На кухні пробувала їжу, кривилася, а одного разу просто вилила свіжозварений борщ, обізвавши його помиями. Я намагалася не відповідати, щоб не було скандалу, Євген взагалі йшов в сторону і відмовчувався, щоб не сперечатися з матір’ю. Мені було прикро, що чоловік слова в мій захист не скаже, але після відходу матері, він мене обіймав, говорив, що любить, і я знову все йому прощала — любила ж. Завагітніла я майже відразу. До слова сказати, Євген у мене був першим і, звичайно, єдиним, чоловіком, чим він, до речі, сильно пишався! Майбутній дитині він зрадів — житло у нас було, заробляв він цілком нормально. А ось його матінці ситуація страшенно не сподобалася. І почалося … що тільки мені не довелося вислухати! Мовляв, я безсовісна, хочу сісти на шию її синові з дитиною, і ще не факт, що це його дитина.
Казала, що виведе мене на чисту воду. Одного разу я зірвалася, влаштувала скандал і буквально вигнала свекруху з квартири, попередивши, щоб вона не показувалася на порозі. До нар одження сина я її не бачила, а тут на радощах вирішили помиритися. Свекруха прийшла, глянула на нашого малюка і заверещала: «Ой ти ж, господи, на кого він схожий ?! Нічого нашого немає! Вилитий Вітька з четвертого поверху. Ти, мабуть, на гуляла? «У мене не було слів. Чоловік теж оторопіло дивився на матір. — Мам, ти що, з глузду з’їхала? З чого ти таке верзеш ?! — Та ти сам глянь — волосся руде, очі світлі — не наша порода! Тут я вже не витримала — вигнала і попередила, що якщо ще її побачу, то спущу зі сходів. Пройшов місяць. Від свекрухи не було ніяких звісток. Євген відвідував її, все частіше залишаючись довго у батьків. А я одна крутилася, як могла. Все ж з дитиною не так-то просто обходитися. Та ще й домашні справи
