Я не засуджую сестру, що вона обрала сім’ю та чоловіка замість нормального життя, але тоді навіщо треба було смикати всіх близьких? Через неї у мене зіпсувалися стосун ки із начальством. Сестра — багатодітна мати, нічим не займається, ніде не працює, цілими днями сидить з дітьми, хоча молодшим уже давно настав час у дитячий садок; але навіщо, коли з ними може сидіти мати? Сім’ю містить чоловік, працюючи з ранку до ночі. Приходить додому о дев’ятій, вечеряє і лягає спати. Жодного ко хання, жодних розмов і так уже майже сім років. Якось чоловік сестри заявляє, що більше нічого не відчуває до сестри, втомився від такого життя, і йому подобається інша жінка. Загалом , збирає речі і йде з дому, мовляв, «потрібно трохи часу подумати, розібратися в думках, дітям доnоможу матеріально, але забезпечувати як раніше, не можу».
Сестра в істериці, заnлакана, дзвонить усім рідним, подругам. Не знає, як далі жити, після першої дитини пішла з роботи і жодного разу більше не працювала. Як годувати дітей не знає. Я пропоную їй знайти роботу у своєму офісі, домовляюсь із начальством, беру на себе відповідальність за сестру. Свекруха з тещею домовляються про дитсадок для молодших. Перший місяць для сестри був важким через новий графік, але матеріальний стан сім’ї покращився. І ось повертається її чоловік-зрадник, перепрошує, мовляв, заради дітей може все терпіти, хоча я впевнена, що нова жінка просто роз лучилася з ним. Подруга його пробачає, звільняється з роботи, забирає дітей із дитячого садка. А що, чоловік повернувся, навіщо їй працювати? Але що буде, коли чоловік знову вирішить піти до іншого? Ніхто їй більше не поможе!
