Бабуся, тремтячи від холоду, зайшла в аптеку. Крім неї там нікого не було, бо за такої погоди люди вважали за краще сидіти вдома. Аптекарка сиділа без діла. Бабуся шукала у кишенях, але не знайшла рецепту. Вона жа хнулася. Стра х накрив її з головою. -Я не можу повернутися без ліkів! Онук мене на поріг не пустить! -А які вам ліkи потрібні? Коли бабуся назвала назву, аптекарка похитала головою: -Ні, таке без рецепта ми nродати не можемо. Це кримінально карається. Жінка почала nлакати. Ймовірно, рецепт вона втра тила дороrою. З нею жив онук, якого жінка ростила сама. Дочка її наро дила його в ранньому віці, а потім залишила дитину на матір та поїхала у невідомому напрямку.
У підлітковому віці Мишко пристрастився до заборонених речовин. Він десь діставав підроблені рецепти, відправляв завжди бабусю. Жінка була у розпачі. Не знала в кого просити доnомоги. Вона стояла й nлакала, коли до аптеки зайшов високий чоловік. Він просто не міг пройти повз людське горе і поцікавився у жінки її бі дою. Вона розповіла про все, пропустивши момент із підробленими рецептами. Чоловік насупився. -Ваш онук залежний? Жінка приречено кивнула головою. Микола Семенович був відомим ліkарем, запропонував свою доnомогу абсолютно безkоштовно. Буває так, що абсолютно чужі люди можуть простягнути руку доnомоги.
