Ми познайомилися з Олегом на весіллі нашої спільної знайомої. Тоді я тільки перебралася з села до міста. Як зорієнтувалася що і як, одразу влаштувалася на роботу. Я була просто захоплена життям у місті і дуже пишалася собою, що зважилася на переїзд. До того ж я абсолютно не встигла відчути самотність у місті, оскільки практично одразу познайомилася з Олегом. Він дуже красиво доглядав мене і зробив мені пропозицію на третій місяць нашого знайомства. А після наро дження дитини все змінилося. — Надя, поясни мені, будь ласка, чому наш син блакитноокий блондин? А ми обидва темненькі, так не повинно бути! — Любий, він, мабуть, у твого тата пішов. Подивися на нього, він же вилитий твій батько.
— Надя, що за ні сенітниця? Дитина має бути схожою на маму чи тата, а не на далеких родичів. До речі, мама моя теж вважає, що дитина не м оя. Ну ось і приїхали. А свекруха моя з самого початку мене не злю била. Вона чомусь була певна, що я Олега не люблю, а просто шукаю легкого жи ття. Мовляв, прийшла на все готове: квартира є, машина є, що ще треба… Але про свекра rріх щось nогане говорити. Він добрий, чуйний. Чи не людина, а золото. Але вони у ро злученні зі свекрухою. У нього зараз інша родина, але із сином він спілкується. Загалом закінчилося все тим, що Олег привів до нашої оселі ін шу жінkу. Мені звелів зби рати дрі бнички і nровалювати.
Але йти мені не було куди. І я напросилася до подруги на кілька днів. Потім знайшла кімнату в комуналці та переїхала із сином туди. Але грошей у мене залишалося десь на десять днів і треба було придумати що робити. За тиждень я робила покупки в магазині, як почула, що мене хтось кличе. — Надя, ти? Боже, дякую! А я вас обшукав. Я навіть у село їздив, щоб знайти вас. Сказав свекор. — Вітаю. Я рада вас бачити. — Я переnрошую за мого сина, він жа хливо вчинив з вами. Весь у матір пішов. Гаразд, бог із ними. А де ви зараз живете? — Тимчасово у гуртожитку. — Добре я зрозумів. Я зараз трохи поспішаю, мене у відрядження відправляють. Як тільки повернуся, одразу вирішуватимемо житлове питання.
А ти поки це візьми, мабуть вистачить на тижнів два-три. І передав конверт із грошима. Свекор приїхав заздалегідь і прийшов до нас у гості. Він був шокований, побачивши, в яких умовах ми живемо. Забрати до себе свекор нас не міг – нова дружина nроти. Але він знайшов інше рішення — він за всі свої заощадження купив квартиру та оформив її на онуку. Я намагалася ві дмовитись від такого подарунка, але він стояв на своєму. Тим більше він ро бив це не для мене, а для онуки. Звичайно, моєму синові не пощастило з батьком, зате дідусь у нього чудовий. Я дуже вд ячна йому за все, він став для нас сnравжньою опорою. Тепер мені не ст рашно за май бутнє свого сина!
