Характером я скоріше пішла в маму. У нас є одна велика схожість — ми не любимо непроханих гостей. У моєму дитинстві, якщо хтось приходив без попередження, у мами одразу зникав настрій. У мене так само. Не люблю, коли в мій простір зненацька проникають. Я вже доросла, вже п’ять років одружена. Нещодавно мені зателефонувала подруга та повідомила, що вони з сім’єю їдуть до мене, вже перебувають у дорозі. Мені це не сподобалося, але я вирішила тримати свої почуття при собі. Їхній несподіваний візит значно перешkодив моїм планам, довелося відкласти справи та зайнятися приготуваннями. Я встигла зробити кілька закусок та страв до їхнього приїзду. Вони з собою взяли свою п’ятирічну дочку.
Весь день дитина носилася по квартирі і дратувала мене своїми криками. У мене з сусідами добрі стосунkи. Зовсім не хотілося їх псувати через чужу дитину. Час уже наближався до десятої вечора, але за відчуттями гості зовсім не збиралися додому. Подруга моя родом із села. Я вже збиралася поцікавитися, в якому готелі вони зупинилися, але тут хтось дуже наполегливо постукав. За дверима виявився сусід. -Ви мене топіте! Я побігла у ванну і виявила, що дитина закрила злив і затопила мені ванну. Я зажадала, щоб подруга з чоловіком оплатили ремонт мені та сусідові. Вони розnлатилися, але наостанок назвали мене жадібною стервою. А ще Катя заявила, що такі друзі їй не потрібні зовсім. Власне кажучи, та й гаразд.
