Я виховувала свою дочку Наталю одна одразу після її на родження, коли я ще була студенткою. Я познайомилася з її батьком під час навчання в інституті, і ми почали зустрічатися, але коли я заваrітніла, він зник з нашого життя, залишивши мене ростити нашу спільну дитину однією. Я вимушено вирушила до своїх батьків до села, чекаючи несхвалення, але вони здивували мене, запропонувавши свою непохитну підтримку у всіх питаннях до кінця свого життя.
Мої батьки дбали про Наталю, поки я продовжувала навчання у місті. З їхньою допомогою я змогла побудувати успішну кар’єру та забезпечити себе та свою дочку. Хоча я так і не вийшла заміж, зате була вдячна долі за свою дочку. Через багато років, коли у Наталії виникли проблеми у шлюбі, вона звернулася до мене за підтримкою . Я сказала їй ті ж слова підбадьорення, які моя мати сказала мені багато років тому.
Зрештою, їй не довелося залишатися зі мною, оскільки вони з чоловіком помирилися, але цей досвід нагадав мені про важливість підтримки сім’ї. Минули роки, і мої онуки зараз навчаються на останніх курсах університету. Наталя ділиться з ними мудрими словами моєї матері, продовжуючи спадщину сили слова у нашій родині. Я вдячна своїй матері за підтримку у лихоліття і пишаюся тим, що продовжила її спадщину.
