Ми завжди з мамою жили вдвох. Батька я навіть не пам’ятаю, він пішов про нас, коли я була зовсім маленька, і мене зовсім не відвідував. Дзвонив іноді у свята, до мого повноліття посилав гроші і все, більше в моєму житті він не був присутній. Вона все життя мене ростила сама, а заміж так і не вийшла. Вдруге спробувати щастя вона побоялася. Жили ми непогано у своїй двокімнатній квартирі, і нас все влаштовувало. Після школи я вступила до університету, закінчила його та вийшла заміж. І ось постало житлове питання. У чоловіка квартири не було, він був із багатодітної родини. Від продажу батьківської квартири йому дісталися копійки, моя мати віддала йому стільки ж, і він на ці гроші купив собі машину.
Спочатку ми жили добре у нашій двокімнатній квартирі. Місця вистачало, а я звикла зі своєю матір’ю жити. Мені було дуже зручно. Я працювала, а мама прибирала в хаті та готувала для всіх нас. Але моєму чоловікові не було комфортно жити з тещею. Він час від часу натякав, що теща лізе у наші стосунки, заважає нам спокійно жити, але я з ним була категорично не згодна. Мама все для нас робила, та ще й ми жили у її квартирі. А після того, як я дізналася, що ваrітна, чоловік став уже відверто натякати моїй мамі, що ми маємо щось вирішити з житлом.
Я йому не давала розвивати цю тему, але виявилося, що без моєї присутності він таки знову говорив про це. Якось я повернулася додому з роботи, а мами не було. Чоловік сказав, що вона пішла погуляти. Але я дуже хвилювалася, бо вже стемніло, а мами ще не було. Тоді він зізнався, що вони посварилися і мати пішла з дому. Я ледве знайшла маму у парку. Вона сиділа та плакала. Чоловік виявляється їй сказав, що в нас незабаром буде дитина, а мати займає багато місця в будинку. Я попросила у мами прощення, вмовила повернутися додому, а чоловіка попередила, що, якщо знову про це заговорить, він сам покине нашу хату і місце звільнить.
