Батьки зателефонували мені і слізно попросили приїхати на вихідні. У мами близька подруга пом ерла, їм треба було поїхати на похорон до сусіднього міста. У той період часто траплялися пограбування квартир, тому батьки не хотіли залишати квартиру без нагляду. Були вихідні, справ не було, тож скріпивши сер це я погодився. Батьки рано від’їхали, а я залишився один. Цілий день я провалявся на дивані, дивився телевізор. Коли ти постійно працюєш, дуже приємно іноді нічого не робити. Я насолодився своєю бездіяльністю сповна. Надвечір взяв усі свої припаси і вирушив до батьківської спальні. Там ліжко велике, вікна виходять на зовнішній двір, можна відкрити і буде прохолода.
Зазвичай я швидко засинаю, але того дня мені не спалося. Я лежав і дивився на місячне світло, що падало з вікна до спальні. Вітер ворушив штори, і тіні на стінах смішно рухалися. Думав про всяке, розмірковував про останні події у своєму житті, аналізував свої останні вчинки. Раптом з вулиці я почув жалібний звук. Я прислухався, звучало десь поруч, мабуть, просто під вікном. Я полінувався встати і подивитись, але звук повторився. Він розірвав усталену порожнечу і не давав себе проігнорувати, був настільки жалібним, як nлач дитини. У мене холодок по спині минув.
Я не витримав, підвівся, визирнув у вікно, але нічого не побачив через темряву. Вуличний ліхтар висвітлював лише невелику частину стежки. Я хотів повернутись у ліжко, але звук повторився і був на ноту вище. Я одягнув капці і спустився на перший поверх. Прямо біля під’їзду, сховавшись у кущах, сиділо цуценя. Він своїми великими карими очима дивився на мене. У мене серце стислося. У цей момент пролунав оглушливий тріск. Я не одразу зрозумів, що сталося. Тільки потім дізнався, що стеля в будинку провалилася, причому прямо в батьківській спальні. Великий шмат бетону красувався прямо на ліжку, де я лежав. Будинок дуже старий, будівля аварійна, тож такє могло статися. Виходить, що цуценя врятувало мене. Я його забрав собі та назвав «Ангел».
