Всі співробітники нашого офісу чекали на великі зміни. Ходили чутки, що до нашого відділу має влаштуватися племінниця начальника. Всі хлопці метушилися і вже обмірковували план, як завоювати серце цієї дівчини, щоб у майбутньому здобути хорошу посаду. І ось вона з’явилася! І розпочалася велика гра. Мені вона теж дуже подобалася, але я завжди помічав, що вона якась втомлена. Шанувальників у неї поменшало, коли з’ясувалося, що вона має доньку 10 років. Як би там не було, вона мені так сильно сподобалася, що одного разу я набрався сміливості запросити до парку погуляти. Коли вона запитала, в якій компанії ми підемо гуляти, я сказав, щоб вона обов’язково взяла з собою доньку.
Ми пішли гуляти до парку, і я там познайомився з її дочкою. Ми з нею одразу ж потоваришували. У нас виявилося дуже багато спільного. Дівчинка явно покохала мене одразу, і я її теж. Незабаром ми почали офіційно зустрічатись. За кілька місяців пішли до РАГСу – і стали жити разом. Моєму щастю не було межі. Я дивився на неї і не вірив, що вона моя. Взаємини у мене з її дочкою були просто чудовими, хоча вона іноді зустрічалася з рідним батьком. Але раптом усе змінилося. У мене виявили невиліковну хворобу. Я готувався поїхати на лікування до Ізраїлю. Дядько дружини, мій начальник, нам дуже допоміг.
Ми всі додали свої заощадження – і я поїхав на лікування. Якось до мене з візитом прийшла донька і принесла мені великі гроші. Ми з дружиною спершу не розуміли, звідки у неї така велика сума. Як виявилося, вона організувала цілий збір в інтернеті, щоб урятувати мені життя. Я не можу описати те, що відчув тоді; я просто розплакався. Я її завжди дуже любив, але не думав, що вона мене теж кохає – як рідного батька. У нас ще попереду довгий і складний шлях відновлення, але я впевнений, що ми впораємося – ми ж разом.
