Коли я вперше приїхала до будинку батьків на свята з університету, я була вражений увагою. Будучи простою дівчиною з села, я змогла вступити до державного вузу на економічний факультет, і тому мої батьки і сім’я пишалися мною. – Наша дочка така розумниця! Дівчатка з її класу залишилися в селі, вийшли заміж, а ось наша … вона закінчить навчання, а потім вона і побудує сім’ю з якимось хлопцем з гідної сім’ї! – говорили мої батьки під час святкової вечері. Вечір був успішним, і вся наша родина добре провела час. Але на наступний ранок я відчула себе слабкою. Я думала, що переїла або отруїлася чимось. Але десь далеко були також думки, що я ваrітна. З цього моменту параноя почала постійно зростати.
“А як щодо мого навчання? Як же надії і довіра моїх батьків? І чи буде Льоша хорошим батьком, який тільки на три роки старший за мене?! Чи буде він задоволений таким поворотом подій?”–думала я. Я не могла їсти, пити чи спати через ці думки. Я більше не могла терпіти все це, тому вирішила дізнатися про свій стан у лікарів. Я навмисно поїхала в інший районний центр, так як у нас всі знали один одного. Новина поширилася б по селу до вечора. – Ну, ми можемо привітати вас з вашою ваrітністю. Вже четвертий тиждень! – оголосила гінеколог. Я покинула лікарню, як у воду опущена. Що я буду робити зараз? Як я збираюся жити? Як я збираюся розповісти батькам? Льоша пообіцяв, що він обов’язково одружиться на мені, але де його шукати зараз, якщо він піде на практику? Я подзвонила своєму хлопцеві, але відповіді не було. Нарешті він взяв трубку.
– Привіт, Льош, я була в лікарні, і вони сказали, що я ваrітна. Що ми будемо робити? Як мені зізнатися своїм батькам? – Не хвилюйся, я скоро буду. Ми поговоримо про все разом, і завтра ми підемо, щоб написати заяву в РАГС. Моя сім’я буде тільки щаслива, запевняю тебе, – відповів Льоша. Увечері Олексій прибув з величезним букетом троянд. Ми добре провели час, мої батьки і він познайомилися один з одним, і всі полюбили нас, як пару. В кінці свята ми зізналися, що чекаємо дитину. Незабаром ми одружилися, і у нас народилася дочка. Кілька місяців по тому Льоша знайшов роботу, та й мої батьки також дуже допомагали нам фінансово. Так що мені і справді нема про що було хвилюватися. Ось як це відбувається, коли поруч є така хороша, любляча і турботлива людина.
