Від вибухового і заразливого сміху у всіх в маршрутці заболіли животи; хочете дізнатися чому?Після важкого робочого дня, я як завжди взяла свою сумочку, накинула плащ і побігла на автобусну зупинку. Там якраз зупинився потрібний мені номер, а я тільки підходила.Заскокую я в маршрутку, починаю шукати в сумочці гаманець, щоб дістати купюру і розрахуватися, і розумію, що залишила його на роботі. Я подумала, можливо в кишенях є хоч якісь копійки — та й там було порожньо.Що ж мені робити тепер і як оплатити вартість проїзду?Боже,як же мені соромно!
Ще й водій постійно поглядає в дзеркало заднього виду і каже:«Прошу всіх, хто зайшов, оплатити за проїзд».Я продовжую шукати по всіх закутках сумочки хоч якусь гривню,та все напрасно.Раптом в мою руку потрапляє молочна шоколадка,яку мені подарувала вранці співробітниця з нагоди мого дня янгола.Як же добре, що я її кинула в сумочку вранці.І тут мене осінило:я вирішила оплатити проїзд не грошима, яких у мене не було,a шоколадкою.
Я передала її через чоловіка, який стояв попереду мене, зі словами: «Передайте водієві, будь ласка!». Звичайно ж всі, до кого вона потрапляла в руки, починали голосно сміятися. Нарешті, моя шоколадка виявилася в руках водія. Він був шокований, що це не гроші, але зовсім не розсердився, а навпаки. Він вирішив підняти настрій абсолютно кожному, хто їхав його рейсом, тому передав мені здачу. Уявляєте ?! До мене повернулися три шоколадні цукерки і дві карамельні.
