Обов’язок батька – завжди підтримувати і допомагати своїй дитині, не чекаючи нічого натомість. Повірте мені, я знаю про це, як ніхто інший. У нас у сім’ї дві дитини. Старша дочка – успішне дівчисько, дуже розумне і має незвичайну красу та харизму. Вона завжди була самостійною, навіть коли чогось не розуміла під час уроків, вона сама вдома знаходила відповіді на свої запитання за допомогою інтернету. Вийшла дочка заміж за дуже гарного хлопця і зараз живе успішним та щасливим життям. А ось із сином у нас були деякі проблеми спочатку.
Він не вчився. Не те, щоб він дурний, ні, навпаки, він дуже тямущий хлопець, і в навчанні, і в житті, але вчитися він просто не любить, за його словами, йому нудно, і все. У результаті він далі дев’ятого класу не пішов. Для нас це стало дуже сумною новиною, моя дружина дуже переживала за його майбутнє. Вже коли він подорослішав, ми щодня скидали йому гроші на карту: я, дружина і дочка, сподіваючись, що він ці гроші використає щоб встати на ноги. Одного дня він усім повідомив, щоб ми перестали переказувати йому гроші.
Ми з дружиною все одно продовжили це робити, адже знали, що вони синові 100% потрібні. Від сина не було новин довгий час, і ось одного дня, він приїхав до нас додому, на машині, яка коштувала більше нашого будинку, враховуючи всі меблі в ньому, та й нас теж. Ми стояли, не могли зв’язати два слова від несподіванки. І син не просто на ній приїхав, виявилося, це не його машина, а вже моя! Всі ці роки син, не покладаючи рук, намагався стати найкращою версією себе, щоб стати найкращим сином для нас, і від цього усвідомлення, від гордості та радості в мене пішли сльози, адже першою його великою покупкою виявився подарунок для нас із дружиною.
