Сестра мого чоловіка була одружена з дуже забезпеченою людиною. Він її любив, на руках носив і заступався за дружину, варто було кому-небудь не так на неї подивитися. Кілька років тому у нас зі Стасом трапився конфлікт. Юля, сестра мого благовірного, перебрала. Ми з чоловіком тоді до них додому на шашлики їздили. Так ось, Юля почала мене підсмикувати. І чоловік-то у неї краще, і будинок — повна чаша, і красуня вона писана, і дочка-то у неї розумна, на відміну від страшної і бездітної мене. — Тільки подумаю про закордон, як чоловік мене на наступний же день туди везе.
А ти що собою уявляєш? Босоніжки, он, третій рік носиш! Я, достовірно знаючи, що від чоловіка свого вона нехило погулює, візьми і ляпни у відповідь: — Зате мої ноги в трирічних босоніжках не відділяться перед ким попало. Каюсь — перегнула. Але і прилетіло мені знатно — її чоловік не витримав такої образи, взяв мене і викинув геть із їхнього подвір’я, і закрив за мною двері.
Мій чоловік за цим спокійно спостерігав, неквапливо з усіма попрощався і тільки потім сів в машину, виїхав за ворота, ще й відчитав при цьому, що я лізу не в свою справу. — Вік моєї взуття — теж нікого не стосується, це теж моя особиста справа. — огризнулася я і образилася на невступівшегося чоловіка. Спілкуватися в подальшому з Юлею і Стасом я відмовилася, запрошення в гості — ігнорувала. Якщо ми і бачилися, то тільки на обов’язкових сімейних святах.
Стас вибачився, визнав, що погарячкував, але і його попросив зрозуміти. А ось Юля знову заводила свою шарманку, про те, як добре вона живе, а ми з чоловіком — два нещасних ніщебр ода. Вже не знаю, скільки б Юлина красиве життя при багатого чоловіка тривала б ще, але таємне стало явним — Стас про зради дружини дізнався. Можна було б сказати, що випадково, але це не зовсім так. Завівся у Юлі і Стаса в будинку маленький зрадник. І це не їхня дочка.
Юлина свекруха поїхала на місяць у санаторій здоров’я поправити. А свою собаку, німецьку вівчарку, віддала синові. Фунт (кличка собаки) Стаса знав, внучку господині — теж. А ось Юлю розумний пес недолюблював. В черговий раз, коли Стас поїхав на переговори, Юля віддала доньку своєї мами, а сама привела в будинок чоловіка. Парочка була так зайнята, що не помітила, як Фунт стягнув чоловічі боксери. Напевно, вони потім дивувалися, куди міг подітися цей предмет чоловічого гардеробу.
А варто було Стасу приїхати — Фунт тут як тут, з чужим предметом гардероба в зубах. Юля почала відмазатися, але Стас натиснув — і його дружина зізналася в зраді. За що була негайно відправлена до мами. Юля передчувала, як прекрасно вона буде жити, поділивши чималі статки чоловіка. А передбачувана сума аліментів на дитину приводила Юлю в ще більший захват. Ось тільки Стас виявився не ликом шитий. Все рухоме і нерухоме майно було оформлено на його маму.
І навіть своєю кампанією він керував за дорученням від мами. І дитини колишній дружині він не залишив. Бабуся — кандидат наук, велика світла дитяча в величезному заміському будинку і забезпечений батько здалися суду набагато кращими умовами для життя дитини, ніж однокімнатна квартира бабусі-пенсіонерки, і безробітна мати.
А Стас ще й на аліменти подав. Злопам’ятний чоловічок-то виявився. Всі ці розгляди тривали близько півтора років. За цей час Юля, сподіваючись відсудити дочку разом з аліментами, влізла в борги. Зі Стасом ми спілкуємося, зрідка. Чоловік вирішив не втрачати зв’язок з племінницею. В першу ж зустріч Стас сказав, що дав би Юлі розлучення, якби вона просто попросила: — І будинок б їй віддав, і тачку, і дочка. І аліменти б платив.
А вона в моєму ж будинку. Стаса я розумію. Чоловік, як не дивно, теж. Мабуть, чоловіча солідарність. А Юля нарешті знайшла роботу — вона тепер машини миє на автомийці. Через брак освіти і хоч трохи досвіду роботи, більше її нікуди не взяли. І тепер вона драїть машини, які раніше міняла кожні півроку, а закордону будуть Юлі тільки снитися. Я не зловтішаюся, мені її щиро шкода. Сім’ю зруйнувала, живе в однокімнатній з мамою.
І живеться їй там ой як не солодко — свекрухи моєї від щедрот колишнього зятя постійно перепадало: то шуба, то золотце, то ремонт, то пансіонат. Сьогодні з ранку до свекрухи заїжджали, зраділи, що я дитину чекаю. Коли йшли, Юля з роботи прийшла. Вона кинула заздрісний погляд на мої нові босоніжки і пішла спати. Адже завтра їй знову на добу, мити чужі гарні машини.
