— Мам, ну поквапся трошки! — Дашка поспішала додому, ще раз одягти сукню, яку їй тільки що купила мама. Їм завадила подруга мами, відволікла маму на розмови. — Треба б поговорити. Сходимо в кафе в неділю? — Так, давай тільки після 3. Потім я вільна. Побалакаємо хоч. — Домовилися! — Мама, пішли вже! Тоді ще Віра не знала, що вихідні їй зіп сують родичі, які рап тово з’яви лися у неї вдома.
Мама Віри вийшла заміж вдруге, коли тій було 17. Тоді у неї з’явився зве дений брат, Сергій. Мама так захопилася вихованням сина, що забула про доньку. Але Віра особливо не ображалася, вона розуміла, що молодшому братові увагу важливіше. Коли мати згадала про Віру, вона вже жила окремо. Зараз Вірі скоро виповниться 35.
— Де Сергій? — А мені звідки знати? — відповіла Віра. — А хто повинен знати? — мама Віри любила з’являтися раптовими питання, на які вимагала чіткої відповіді. — Мам, він уже дорослий і здатний сам вирішувати свої пробл еми. — Твій дорослий застряг в бо ргах. У нього якісь проб леми знову з грошима. Знайди його! — на цих словах мама повісила трубку Зрозуміло, Віра не кинулася відразу шукати брата. У неї і своїх турбот було повно.
На понеділок у її дочки було призначено свято у садку. А крім цього, їй потрібно було побачитися з подругою в неділю. Шукати, в общем-то, не довелося. Брат сам прийшов до Віри в неділю. — Вєрка, ти моя остання надія! Мама грошей не дасть. Черговий провальний бізнес-проект з друзями. Віра вже звикла до того, що брат весь час займався дур ницями, вит рачав гроші, а потім ходив і просив у них допомоги. — У мене їх немає, — відповіла Вєрка. Навіть. Якби були, вона б їх не віддала. А навіщо їй цього робити? Вони і раніше не були близькі: різні батьки і різні інтереси в силу різниці у віці. — Вєрка … — з круглими очима подивився на неї Сергій.
— Мам, ми запізнюємося на танці. Віра скористалася нагодою заняття дочки, щоб скоріше позб утися від Сергія. Віра й гадки не мала, що творилося в її родині, коли вона переїхала. Єдине, що вона знала — Сергій ріс без будь-яких обмежень. Мати не знала, що робити в такій ситуації. З одного боку, не можна залишати свою дитину в складній ситуації, з іншого боку, вона не знала, як йому допомогти.
І яке відношення до цього мала Віра? Чи не її ж то дитина. Поки Дашенька була на тренуванні, Віра встигла поговорити з мамою. — Він сам до мене прийшов. Йому потрібні гроші. У мене зайвих не завалялося. — Добре, нехай зайде до мене. — З цього і треба було почати. Настрій у Вери відразу пропало. Вона знайшла брата і дала йому гроші. Вона не шкодувала брата. Вона зробила це заради мами, за яку вона так переживала. Через тиждень брат зн ик. Знову. Не повернувши гроші.
