У шлюбі у нас народився син, і так вийшло, що я більше не могла мати дітей, тому я сина дуже балувала і намагалася дати йому найкраще. Ми з його батьком працювали не покладаючи рук, щоб у нього було все найкраще. Олексій ріс вихованим і добрим хлопцем; я завжди уявляла, що поруч з ним має бути розумна, освічена, приємна дівчина, яка знає, як поводитися в тій чи іншій ситуації.
У мене на прикметі були такі дівчата – дочки моїх колег по роботі, але син відмовлявся з ними знайомитись. Якось син прийшов під ранок і сказав, що познайомився з гарною дівчиною і зараз думає одружитися з нею, тому що вона – його доля. Я просто здивувалася його такій легкій поведінці: як може провінційна дівчина так закохати його за одну ніч?
Я сказала, щоб він не поспішав зі своїм вибором, адже він не зобов’язаний одружуватися так рано, нехай спочатку придивиться, а потім вирішить. Він сказав, що родичі дівчини вже знають про нього, і хоче познайомити мене з нею; робити нічого: я погодилася на ознайомсто з нею. Вона прийшла до нас додому в коротких шортах, поводилася дуже розв’язно, не могла навіть двох слів зв’язати; я не змогла зрозуміти, що ж знайшов мій син у цій рудоволосій простій дівчині.
Я відразу ж дала знати, що проти їхнього спілкування, але син сказав, що він одружується з нею і не збирається мене слухати, бо це його життя. Зараз я не знаю, як його відговорити, щоб він не припустився помилки. Зараз я не можу спокійно дивитися, як вони готуються до весілля, і не беру жодної участі у підготовчих роботах.
