Як тільки не стало нашої бабусі, дід одружився на її подрузі. А з часом та стала показувати свої справжні наміри

ВСЕ ОСТАЛЬНОЕ

Мій дід прожив у шлюбі з бабусею аж 40 років. Наскільки я пам’ятаю, він дуже сильно її любив, і навіть не дивлячись на свій похилий вік, дбав про всі її проблеми, аби їй було комфортно, і вона ні в чому не потребувала. Коли у нас намічалися будь-які сімейні застілля, дід завжди був там за головного, і він контролював весь хід веселощів, щоб все пішло строго за планом.

Дід часто вирішував наші проблеми, наприклад, коли сестра сказала, що хоче на балет, дід купив їй форму і пуанти, а мені він купив професійний футбольний м’яч, коли я в момент захопився футболом. Він усім допомагав у межах своїх можливостей… Загалом, дідусь був золотою людиною, і все завдяки надмірній любові бабусі, яка підтримувала його у всіх його виборах і завжди була на його боці, будь він хоч сто разів неправий.

Ось тільки рік тому не стало серця і душі діда, бабусі. Ми всі дуже довго сумували за нею, але головний і найважчий удар припав по діду. Знаючи, наскільки сильно вони один одного любили, навіть не можу уявити, якого було дідові в день її похорону. З нами горе розділила і близька подруга бабусі, за сумісництвом, наша дачна сусідка.

Вона, знаючи, як дідові погано від втрати найважливішої людини в своєму житті, багато часу стала проводити з ним, підтримувати і не давала занадто сумувати. Їй теж довелося зіткнутися з таким-пару років тому не стало і її чоловіка, так що про цей біль вона знала не з чуток. І ось, через деякий час у них зав’язався роман, який довів їх до (Ev/V) ЗАГС-у.

Ми були раді за них, вони втратили своє щастя, але знову знайшли одне в одному. Тільки нова дружина діда постійно уникала сімейних зустрічей в будинку діда. Вона говорила нам, мовляв, дід погано себе почуває, так що про гостей і вечірки і мови йти не могло. Наша нова зведена бабуся постійно робила все можливе, щоб ми не приходили до них,

А дід із запудреними новою дружиною мізками, сам перестав ходити до нас на свята. Тому, що ми вже давно не бачили діда, мені прикро, але якщо він такий щасливий, то будь так, як хоче він, ми раді бачити його знову щасливим, вірніше, не бачити…