З моїм чоловіком я познайомилася в незвичайній обстановці, коли друг дитинства подзвонив і попросив зробити тимчасову реєстрацію для свого товариша. Раніше у мене були чоловіки, але їх цікавила тільки моя квартира, яка дісталася мені після смерті батьків. Мій новий знайомий виявився досить симпатичним і розумним хлопцем, хоч і був іншої національності і віри.
З першого дня я по вуха закохалася в нього і була впевнена, що на відміну від інших хлопців, йому цікава тільки я, а не квартира. Невдовзі ми одружилися, хоча наші рідні були проти цього шлюбу. Батьки чоловіка були віруючими і при будь-якій можливості нагадували синові — не поддаватися до моїх прохань і не їсти свинину. Чоловік же виявився справжнім «порушником» і вживав цю диво-страву тоннами.
Здавалося, що його рідні нарешті змирилися з тим, що синочок одружений на мені, поки одного разу вони не приїхали до нас на тиждень і не почали руйнувати нашу сім’ю. Майже два місяці свекор зі свекрухою напрошувалися до нас в гості, а я намагалася відкласти їх приїзд. Але був такий етап, коли і я, і чоловік залишилися без роботи, і не залишилося ніякого виходу, крім як звернутися до його батьків.
Вони приїхали до нас на тиждень, але залишилися на кілька місяців. Приказка «У чужий монастир зі своїм статутом не ходять» була для них незнайомою. Свекруха весь час вимагала готувати національні страви, прогинатися перед чоловіком. Після почалися прохання поміняти віру, а я про це знати не знаю.
Вони вели себе так, як ніби це їх квартира, а не моя: то інтер’єр поганий, то ремонт старий. Потім пішли пропозиції продати трикімнатну квартиру і купити однушку, заодно і дачу. З-за них руйнуються мої стосунки з чоловіком, а він захищає рідних. Я його люблю, але не знаю, як так жити.
