Я наро дилася у мусуль манській сім’ї. Змалку дружила з одним хлопцем, сином друга нашої родини, Артемом. З 15 років я мріяла про те, як я виросту та вийду заміж за Артема. У нас ще в ранньому віці виникла взаємна симпатія, тому nроблем виникати не повинно було. Я тоді ще не знала, що мої батьки вирішили за мене ще до мого народ ження. Коли мені виповнилося 18, батьки видали мене за багатого чоловіка, який був широко відомий у нашому місті своїм статусом та багатством. Ми з Артемом вирішили втекти за день до мого весілля, але тато дізнався про наш план і сказав, що якщо я піду на цей крок, то можу надовго забути про свою сім’ю, а Артему не поздоровиться. Я не мала іншого виходу, я вийшла за Аміра.
Наші стосунки з ним не клеїлися з першого дня нашої зустрічі. Амір ставився до мене жахливо. Він не звертав на мене жодної уваги. Єдине, що він думав – спадкоємці. Я виконувала для нього лише таку функцію. Через два місяці після нашого весілля мій чоловік почав пропадати годинами, а то й днями. Неважко здогадатися, що за свої вчинки він ніколи не вибачався. Я почувала себе нікому не потрібною, безликою істотою, яка не має всіх тих прав, що є в інших жінок. Я не наважувалася і пискнути в присутності чоловіка, терпіла всі його витівки та знущання до мене. За рік я народила доньку. Від цього наші стосунки лише погіршилися. Чоловік почав дивитися на мене rірше за звичне. Якось мій терпець урвався, і я сказала:
— Ми не любимо одне одного. Що нас об’єднує, окрім взаємної нена висті? Чи є сенс далі продовжувати наше “сімейне” життя? Хіба залишився шанс? — Яка любов? — Відповів він, — у нас є дочка, ти жінка, отже, твоя єдина функція — виховувати її. Я зрозуміла, що перебуваю в такій ситуації, звідки немає виходу. Батьки підтримують чоловіка, звісно. Мама каже, що згодом з’явиться кохання між нами, але я знаю, що цьому не бути. Про яке кохання може йтися, якщо він ставиться до мене, як до речі. Він не дозволяє мені гуляти з подругами, та й виходити з дому без нього. Тільки днями він дозволив мені заглядати в інтернет з його облікового запису, щоб спілкуватися з родичами. А нещодавно я дізналася, що Артем розлу чився. Він не зміг полюбити іншу і вважав за краще провести всі дні, що залишилися на самоті.
