Я сиділа в офісі зла, причина моєї аrресії — це свекруха. Вона не дає нам спокійно жити з чоловіком. У нас із чоловіком річниця весілля; ми вирішили, що поїдемо на фестиваль, ця бабуся напросилася синові, щоби поїхати з нами. Він мені зараз зателефонував і сказав про це. Ну ось тому я в сказі. Так щоразу, без мами ми нікуди. Кілька випадків розповім. Перше, мій чоловік приносить їй продукти раз на тиждень, вона потім із цих продуктів збирає нам гостинці. У середині тижня у неї закінчуються продукти, і чоловік знову їде до неї.
Не закінчувалися б, якби вона не віддавала нам половину всього того, що їй син kупує. Ще у мене нещодавно був день народження, ми з чоловіком хотіли поїхати загород, він розповів своїй матері. Вона заздалегідь, виходить, знала про наш романтик. Зазвичай ми ходили в ресторан, але цього разу ми все запланували. У день мого народження вона зателефонувала моєму чоловікові і каже таким протяжним голосом: -Сина, привітай Дашу від мене з днем народження. Вона щось із мене трубку не бере. -Хоча я з ранку на телефоні. — Ну, нічого, погано стане мені, що з того. Швидkу собі викличу. Все буде нормально.
Вона ж не хотіла мене бачити. -Мамо, тобі що, nогано? І все, він до неї, нікуди ми не їмо, тому що вона його півдня у себе тримає. Ось такий у мене день народження був, ми нікуди не поїхали, і в ресторан, як завжди, я вже йти не хотіла. На річницю вирішила зателефонувати до чоловіка і сказати, що я з нею нікуди не поїду. Це наше свято, якщо мама хоче їхати, хай їдуть удвох. І мені байдуже, що вона маніпулює здоров’ям. Ця вистава мені набридла. Увечері я затрималася на роботі, не хотіла їхати додому. Вийшла остання з офісу, чоловік мене зустрів із квітами та словами, що на фестиваль ми їдемо одні. А мама, як завжди, лежить симулює.
