Мені 75 років. Я здорова. Добре почуваюся. Ви знаєте, я не забобонна, але здається, мене наврочили! Раптом мені стало погано, я знепритомніла, потім майже місяць провела в стаціонарі. Зламала ногу… Донька забрала мене до себе. У неї я лишилася майже на рік. Потім зауважила: зять щось косо дивиться на мене. З роботи приходив злий, останнім часом навіть не розмовляв зі мною. Мені стало незручно: я не люблю проблеми творити.
Я сказала дочці, що хочу повернутись додому. Зять запропонував залишитися назавжди, хоч я знала, що більше не хоче мене бачити. Я зібрала речі та поїхала додому. Але на мене чекав великий сюрприз. Біля входу лежали мої речі. Я увійшла до будинку, а там сидить незнайомий чоловік. Він мені сказав, що мій будинок продавали і він куnив, половину грошей віддав, а решту – наступного тижня. Я все зрозуміла. Зателефонувала дочці. Як вони могли так вчинити зі мною? Зовсім совість втратили. За годину дочка з чоловіком стояли біля мого будинку.
Дочка соромилася, прощення просила, а зять підвищив голос, сказав, що я невдячна. Уявляєте, цей нахабник думав, що я мушу його віддячити за те, що він продав мій будинок, без моєї згоди. Я вимагала звільнити мій будинок, і сказала дочці, щоб поkупцеві повернули його rроші. Але безсоромний зять сказав, що він витратив половину. Я вибачила доньку, але мені було дуже прикро. Я більше нікому не довірятиму. Більше не залишу свій будинок. Ніяк не можу зрозуміти, як їм на думку прийшла така на хабна ідея.
