Коли Наташа ще була вагітною, тоді задумалася над тим, у кого ж буде прописав її дитина. Вона думала, що у своїх батьків, але мама відповіла: -Споконвіку жінки народжували у чоловіків, от нехай і дитину у себе в квартирі твій чоловік прописує. -А чим ваша з татом квартира погана? -Так нам же скоро на пенсію, ми її потім продати хочемо і купити будиночок на морі, до нас у гості приїжджатимете. Наталка не чекала такої відповіді від матері. Про яке взагалі море може йтися , якщо справа стосується їхнього першого і єдиного онука.
Тоді Наташа нічого не сказала, але в собі образу почала тримати. Потім вона постаралася дізнатися, що з цього приводу думає сторона чоловіка. Почала розмовляти зі свекрухою на цю тему. А та їй відповіла: — Ну ні, ніде ми онука прописувати не збираємося. -Але чому, ви ж цілком заможні, у вас дві квартири, один котедж. В чому проблема? Місця мало? -У тому разі , що заможні . А якщо ви розлучитеся, то що нам потім своє майно між вами ділити? Нам такі проблеми не потрібні. Тоді Наталя задумала інший план. Вона пішла на величезний ризик. Після полоrів вона заявила ліkарям, що відмовляється від дитини.
Під приводом, що ні вона, ні її дитина нікому не потрібна, навіть рідним бабусям із дідусями. Наташа була впевнена, що це спрацює, люди похилого віку зжаляться і підуть на поступки. Бабусі з дідусями почали вмовляти Наталю одуматися, не робити помилки. Але ніхто так і не запропонував прописку в себе. Після цього обра за у Наташі глибоко оселилася у душі. Вона заявила, що якщо ніхто не збирається у себе прописувати онука, то й спілкуватися з ним ніхто не буде. І ось хлопчик незабаром піде до першого класу, але він так і не знає, що в нього є і бабусі, і дідусі.
