Микола та Алла були у шлюбі вже десять років. Вони дуже сильно любили один одного, і це кохання з роками ставало все міцнішим. Вони мали чудових дітей. Робота була в обох і заробляли непогано. Спочатку вони жили разом із батьками Миколи, але свекруха не любила Аллу. Їй було важко щодня чути обра зливі слова. З батьками вони прожили ще якийсь час, але сварки не вщухали. Микола також бачив, що Аллі некомфортно з його батьками. Через два роки після спільного проживання вони вирішили жити окремо. Алла та Микола вирішили переїхати до орендованої квартири.
Коли дітям виповнилося чотири роки, Миколай вирішив знайти роботу за кордоном. Він хотів забезпечити гідне життя своїй дружині та дітям. Алла була не проти, але вона залишилася одна із двома дітьми. Микола майже не приїжджав додому, постійно працював і відкладав гроші, щоб купити квартиру. Алла щодня чекала, що чоловік повернеться. Чоловік щомісяця надсилав гроші сім’ї, а сам собі у всьому відмовляв. Якось він зрозумів, що так далі не може. Він залишив свою сім’ю заради цієї проkлятої роботи. Кілька місяців він не бачив своєї дружини та дітей. Алла ж у свою чергу перестала на нього чекати, вона тільки контролювала будинок і ростила своїх дітей.
Але Микола помітив, що Алла стала байдужою до нього. Більше не було тих довгих розмов та слів підтримки. Він думав, що все пройде, коли батько сім’ї повернеться додому. Декілька тижнів до Нового року він вирішив повернутися в сім’ю назавжди. Купив дітям подарунки, дружині золоті сережки та нікому не повідомив про свій приїзд. Коли він повернувся додому, двері ніхто не відчиняв. Здавалося, ніби у будинку нікого немає. Але він чув, що з хати лунала музика. Нарешті Алла відкрила і злякалася побачивши чоловіка. Микола зайшов додому і побачив, що у спальні був незнайомий чоловік. Усі ці місяці вона зраджувала чоловікові. Микола не пробачив зраду, і вони розлу чилися.
