Іноді трапляються гарні збіги або казкові історії, але важко уявити, що у твоєї близької людини склалося саме так. У мого чоловіка є трикімнатна в центрі столиці, але те, як він її отримав — справжній приклад людської доброти. Якось сидів чоловік у кафе, у нього була перерва. І ось заходить до кафе бабуся. Вона тремтіла від холоду, видно було, що збирала гроші в перехожих. Сама бабуся одягнена була не запогодою, на неї було важко дивитися. Вона попросила офіціантки гарячої води, щоб зігрітися.
Чоловік не витримав та запросив бабусю до себе за столик. Вона довго відмовлялася, але чоловік був наполегливим. Бабуся сіла, а чоловік загартував для неї смачну їжу, найбільше гарячу, щоб вона зігрілася. Бабуся тремтячими руками їла і дякувала йому. Потім чоловік відвів її додому. У будинку було видно, що все чистенько і прибрано, отже, вона гроші не на алкоголь збирає. Бабуся дорогою додому розповіла, що вона одна залишилася, нема кому за нею доглядати. Має пенсію маленьку, тільки на комунальні вистачає. А на їжу та ліки немає грошей, от і доводиться у перехожих просити.
З того часу чоловік раз на тиждень приходив до неї додому, приносив із собою продукти та необхідні ліки. Потім викликав для неї лікарів, бо стан бабусі ставав гіршим. А після її смерті він організував похорон. Ключі віддав сусідці, бо часто після відходу родичів прибувають племінники, які хочуть отримати квартиру. Але через місяць нотаріус зателефонував саме моєму чоловікові і повідомив, що бабуся як подяку переписала на нього квартиру. Мій чоловік такого не очікував. Він щиро і від щирого серця допомагав бабусі і ні на що не розраховував. Тепер він раз на місяць приходить до неї на цвинтарі.
