Я не з тих жінок, які вважають, що їхні діти ідеальні. Я прекрасно обізнана про недоліки мого сина, тому точно знаю, яка жінка йому потрібна. Мій син довго не міг знайти жінку собі до душі. Але ж йому вже практично двадцять п’ять років. Але тиждень тому Ваня зізнався, що закохався в дівчину дуже сильно. Незважаючи на те, що вони зовсім недавно знайомі, він навіть думає про те, щоб зробити їй пропозицію. Я поставилася до цієї справи серйозно і вирішила, що майбутній невістці потрібно влаштувати перевірку. Справа в тому, що у мого чоловіка прибутковий бізнес, і живемо ми досить забезпечено. Я боялася, що дівчата будуть морочити голову моєму синові з меркантильних міркувань. Я попросила Івана запросити Аріну в село.
Там мені від мами залишився невеликий, старий будинок і город. Коли Аріна побачила будинок і город, якось скисла. За обідом вона мені каже: — Я сама з села, завжди мріяла в місто перебратися, тому і поступила в столиці. — А які плани не майбутнє? Дівчина невизначено знизала плечима. — Вийти заміж, сім’я… Було таке відчуття, що вона перебралася до столиці, щоб знайти міського нареченого. — А Ваня мені говорив, що у вас бізнес є…- сказала Аріна. — Бізнес? Він, напевно, мав на увазі наш город. Ми іноді овочі звідти продаємо. Посиділи ми досить затишно в той день, але через тиждень Аріна кинула мого сина. Наостанок сказала, що не бачить спільного майбутнього, мені здається, що її вчинок прямий доказ її меркантильних намірів.
