Я вважаю, що всі добрі мрії мають збуватись. Хоча, мабуть, мрії злими не бувають. Це люди стають злими через не досягнення того, чого вони прагнуть. Приклад моєї подруги, Арини – приклад того, як треба боротися за свої бажання, того, що не можна здаватися навіть після найгучніших провалів. Арині було вже 41, чоловікові – 44. Вони довго хотіли дитину, але не виходило. Ось у такому віці Арина завагітніла. Щастю подруги та чоловіка не було межі, хоч вони й розуміли, що у віці 41 року буде досить складно переносити вагітність. Все склалося гірше, ніж очікувалося. На 4-му місяці вагітності Арина втратила дитину… так само історія повторилася ще раз за рік. Після цього чоловік Арини різко змінився. Він почав зриватися на
дружину з приводу та без, кричати на неї, звинувачувати у всьому, навіть у тому, що у нього почалися проблеми на роботі. Ця історія досягла своєї кульмінації: Арина з чоловіком розлучилися. Подруга любила чоловіка і не хотіла його втрачати, але її кохання чоловікові було недостатньо. Після розлучення подруга втратила всяку надію на щасливе сімейне життя і на те, що колись вона почує слово «мама» від своєї дитини. Коли Ариша вже сама стала на ноги, стала добре заробляти, вона вирішила, що настав час виконати свою мрію. Подруга зважилася на штучне запліднення. Вона приховувала це від родичів та друзів (мені вона сказала по секрету). Нещодавно Арина стала мамою. Я в житті не бачила людину щасливіше.
