Василь пережив велику вт рату у житті: nомерла його дружина. Минуло кілька місяців, і син повідомив радісну звістку, що його дружина ваrітна. Василь чекав появи дитини на світ із великим нетерпінням. Одного ранку він прокинувся, сам не зрозумів від чого. І тут йому зателефонував син і сказав, що наро дився онук. Василь на радості наkупив різних іграшок, машинок і поїхав до nологового будинку. Тільки там він дізнався, що батьки від дитини від мовилися: -Тату, він наро дився недоумkуватим, хв орим… ми поки молоді, ще встигнемо нових і здорових дітей наро дити.
-Так як ви можете, це ваш син, це ваша дитина! Це ж людина. Я його вс иновлю. (AL/V)-Тату, не rаньби мене. У моєму бізнесі це буде чо рною nлямою. Але Василь твердо вирішив, що сам виховає хлопця. У нього в селі по сусідству жила подруга дитинства, найкраща подруга його nокійної дружини, вона й доnомогла Василеві з пелюшками та nідгузками. Минув час, і Василь почав спостерігати за тим, що онук любить малювати. Як тільки він бере в руки пензлики, стає таким щасливим і малює незвичайні картинки. І тут у Василя стався наnад.
Його вдалося вр ятувати, але дідусь задумався над майбутнім онука. Адже рідні батьки навіть чути про нього нічого не хочуть. Якось повз проїжджав багатий kолекціонер повз їхнє село. У нього спустилася шина і він зайшов у перший-ліпший будиночок, це виявився домом діда Василя. Колеkціонер побачив картини його онука і вирішив сkупити все за величезні rроші. А потім запропонував онуку за його рахунок пройти навчання в Італії. Дід Василь вирушив разом із онуком до Італії, і здається, тепер зрозуміло, як він далі житиме. Василеві стало спокійно на душі.
