Батько Григорія був тяжко хво рий. Йому потрібен був постійний догляд, тому Гриша попросив дружину переїхати до його батька, який ще й жив один. За 10 років життя з Гришею Ніна стала мало не донькою свекра. Вона дуже любила і поважала його. А ось з чоловіком справи йшли гірше. Гриша з Ніною один до одного майже нічого не відчували, адже вийшли не по любові, а тому що треба, а про пристрасть між ними і мови не йшло, тому і дітей у пари не було. Ніна погодилася переїхати до свекра відразу, навіть церемонитися не стала. Вона не хотіла залишати рідний дім, але й розуміла, що без чоловіка їй буде навіть спокійніше, адже коли він вдома, в повітрі висить якась напруга. Ніна поїхала до свекра і, уявляєте, це був, напевно, найкращий час за останні 5 років.
Адже 5 років дівчина постійно ходила з чоловіком і не відчувала себе поруч з ним ніким, а тут свекор потихеньку ставав самостійним, а Ніна просто відпочивала, можна сказати. Хоч свекру і ставало краще з часом, але хво роба зробила своє: його не стало… Похорони були важкими, але Гриша виглядав не зовсім розгубленим. Він говорив, що давно відпустив батька, адже сам за ним не доглядав… Минув деякий час. Чоловік, як і раніше, не з’являвся вдома, а коли і з’являвся, вони з дружиною не розмовляли — не було у них загальної теми… Ніна не працювала, так як Гриша не дозволяв, говорив, що єдиним заняттям дружини повинна бути робота по дому. Одного разу Ніні стало так нудно і тужливо, що вона вирішила заглянути в будинок свекра. Той будинок зберігав теплі спогади і почуття…
Ось, дівчина вже приїхала з якимось занепокоєнням на душі, вставила ключі в замок, а вони не до кінця проштовхуються. Тут двері Ніні відкриває незнайома жінка з дитиною. — Вибачте, ви хто, і що вам потрібно? — запитала вона грізним тоном, паралельно хитаючи дитину. — Я господиня цього будинку, — відповіла Ніна, намагаючись не здати позицій. — Ах, так? А мені Гриша говорив, що я господиня. Зараз ми з’ясуємо, хто ви … хазяйка … — відповіла незнайомка, зателефонувала за якимось номером і протягнула телефон Ніні. На екрані було слово» Улюблений», а під цим словом – до болю знайомий номер телефону. Їх Ніна дізнавалася при одному погляді. — Скажи, це твій син? — запитала Ніна абоненту. — Я все поясню, тільки почекай мене, я зараз виїду, — відповів абонент, але всіх його слів Ніна не почула. Вона повернула телефон незнайомці і пішла.
