Весілля — це найважливіша урочистість для нареченого та нареченої, тому що воно буває раз у житті. Для нареченої у цей день важливий її вигляд: сукня, зачіска та макіяж. Я готувалася до весілля місяць, а нареченого чекала всі два. Вася був у армії, ми спілкувалися листуванням. В одному з листів він написав: «Скоро приїду, готуйся. Тобі доведеться змінювати прізвище, хочеш цього чи ні. Тебе ніхто не питає». Моє серце почало битися сильніше в цей момент. Я й сама мріяла поділити з Васею своє життя. Ми почали зустрічатися, коли ще навчалися у школі.
У день весілля все починалося чудово і нічого не віщувало лиха. У будинку нареченого накрили на стіл, гості збиралися. Вася із друзями приїхав за мною. Він виглядає так привабливо, мені хотілося весь день милуватися ним. Мені не давала спокою думка, що тепер він тільки мій, а я його. Весілля мені зіпсувала рідна мати. Вона звідкись відкопала свою самогонку і почала нею гасити Василя. — Мамо, припини! Вона пахне жах ливо, а раптом отруїться. — Кричала я, але мене вже ніхто не слухав. Ми з Васею поїхали до РАГСу, розписалися та рвонули до нього додому.
У машині йому стало поrано, але він не подавав виду. На застілля хтось із гостей почав кричати: «Гірко!». Ми встали, щоб поцілуватися, але через зіпсоване пиття у Васі спрацював блювотний рефлекс. Його вирвало на мою сукню. Я у сльозах побігла до спальні. Весілля було зіпсовано. — Дякую мамо! — Через сльо зи говорила їй я. Свекруха з мамою випрали сукню і чекали, коли вона висохне. Одягати щось інше я геть-чисто відмовилася. Свекруха відкопала весільну сукню старшої доньки. Я вдягла його і знову вийшла до гостей. Васю знову на мене вирвало. Я вже не могла цього винести. Я переодяглася і сиділа в спальні, а Вася лежав поряд і відсипався. Не про таке весілля я мріяла. Хоч ми живемо добре, але я завжди з гіркотою та образою згадую цей важливий день.
