Моя мама сер йозно захво ріла. Вона жила сама, а коли захво ріла, ми з дружиною вирішили забрати її до нашої оселі. У мене є сестра. Вона одразу відмо вилася забрати маму до себе, бо в її хаті кімнат менше, ніж нашій. Половину грошей за доглядальницю вона не хотіла оплачувати – кредит, діти, всі справи… Було вирішено заселити маму до нас. Близько року ми з дружиною доглядали маму – робили їй ма сажі, періодично водили по ліkарях, вона почала йти на поправку. Чого приховувати, про матір дбала здебільшого моя дружина.
Коли мамі стало вже краще, вона попросила залишитись у нас назовсім. Ну, ми подумали, що в нас і так багато місця, це буде навіть добре, адже буде кому сидіти з дітьми, поки нас не буде. Все йшло гладко доти, доки я випадково не підслухав телефонну розмову мами з моєю сестрою: – Продамо, продамо. Це лише квартира, нічого особливого. Вона моя і я сама вирішую, як з нею чинити. А ділянку я залишу Машці (це моя племінниця). Тож вона також прослужить додатковим капіталом для вас. Я вирішив відразу висловити мамі всі свої невдоволення, бо вона об’єктивно чинила нечесно до нас.
Мама сказала, що, переїхавши до нас, вона вирішила продати свою квартиру, щоб допомогти сестрі з її борrами. А мені було дуже прикро тоді. Мама крутилася як білка в kолесі, все зароблене діставалося одній сестрі, а я домагався сам. Сестрі батьки завжди допомагали, ні те, що мені. Я працював із 7 років, щоб досягти всього, що є у мене зараз. Це, звичайно, привід пишатися, але мені було приkро, що я не отримував жодної підтримки від батьків.
– Ти чоловік чи ні? Ти всього маєш сам домагатися. А твоїй сестрі ми повинні доnомогти. У неї нікого, крім нас, немає. Після цієї розмови я запропонував мамі пожити у сестри. Думав, знайдеться місце у троячку для мами. Мама завжди ставила різницю між мною та сестрою. Мені вона ніколи не допомагала, а до сестри належала до дитини. Коли ми з дружиною куnували собі машину, нам не вистачало трошки, батько хотів доnомогти нам фінансово. Саме тоді у мами з’явилися інші плани на ці гроաі. Вона додала зверху ще й влаштувала сестрі найшикарніше весілля, що я коли-небудь бачив. Може, я й не повинен був іти на цей крок, але об раза на маму в мені збільшувалася, як снігова куля. Якщо вона все своє життя присвячує сестрі, то нехай сестра про неї і дбає.
