Коля пізно повертався додому, коли почув дитячий крик; інстинктивно обернувшись, він думав, що побачить там маму з малюком, але нікого на вулиці не було. Тоді чоловік зупинився і пішов до сміттєвих баків, звідки доносився плач. Чоловік чомусь хотів вірити, що плач дитини лунає з чийогось відчиненого вікна, хоча в це мало вірилося, тому що на дворі стояла сувора зима. Він глянув і зауважив, що поруч з баком лежить дитина, загорнута в якийсь одяг і старі ковдри.
Він ніжно підняв малюка і з великою швидкістю попрямував додому, щоб дати можливість йому відігрітися. Чоловік з ранку до ночі намагався доглядати за дитиною; оскільки займався він таким вперше, то звернувся за допомогою до своєї мами. Вранці чоловік відправився з маленькою дівчинкою в Будинок Малятка, де одна з виховательок важко зітхнула, коли чоловік розповів всю вчорашню історію.
Коля не хотів залишати цю дівчинку і часто її відвідував, приносячи гостинці і грав; думав над тим, щоб забрати її, але поки не міг, адже працював з ранку до ночі, а вдома не було кому сидіти з нею. Дівчинка кликала його «татом» і всім в дитячому саду загрожувала, що якщо хтось її наважиться образити, то її тато швидко з ними розбереться. Коля теж не забував про свою «донечку» і готувався до моменту, коли зможе забрати її додому.- Доню, у мене для тебе сюрприз, але для цього ти повинна попрощатися зі своїми друзями! Ми з тобою їдемо додому, нас там чекає мама! — сказав одного разу чоловік 3-річній дівчинці.
