Дочка прийшла в гості до мене кілька днів тому, дивлюся, плаття нове на ній. Питаю, купила, чи що? «Так, — відповідає, — купила, як тобі воно?» Ну, я людина така, що говорити неправду не буду. Чесно їй сказала: «мені не подобається. І колір не твій, і сидить погано. Ти розмір якої взяла? Тобі явно мало, як на барабані натягнуто. Треба було брати на пару розмірів більше, ну, або стрункішою стати трохи, колір не їсти потрібно менше. Ірина засмутилася; дивлюся, аж очі вологими стали. Мовчала-мовчала, а потім нагадала про гроші, які мені давала — Дочка прийшла в гості до мене кілька днів тому, дивлюся, плаття нове на ній, — розповідає 60-річна Марина Степанівна. — Питаю, купила, чи що? Так, відповідає, купила, як тобі воно? Ну, я людина така, що говорити неправду не буду. Чесно їй сказала — мені не подобається. І колір не її, і сидить погано. Ти розмір, питаю, який взяла? Тобі явно мало, як на барабані натягнуто. Треба було брати на пару розмірів більше, ну, або стрункішою стати трохи, колір не їсти потрібно менше. Вона засмутилася, дивлюся, аж очі вологими стали.
— Хм. А що, дійсно все так погано було з тим платтям?- Звичайно! Ірина моя взагалі одягатися не вміє. Як купить щось — хоч стій, хоч падай. Я їй кажу, ти на людей подивися, он на дочку Тамари зверни увагу, на Оксаночку! Ось у кого можна було б повчитися і за собою стежити, і одяг підбирати. А дочка мені знаєш що заявила? Мама, каже, ти живеш на мої гроші, при цьому вічно приводиш мені в приклад якихось Оксан і Олесь, не соромно тобі взагалі? Наступного разу, як до стоматолога підеш, або будинок на дачі зберешся ремонтувати, у Оксаночки гроші проси. Удочери її, каже. Нехай вона тебе і утримує і допомагає тобі. Дочки Марини Степанівни, Ірині, 34 роки, живе вона окремо від матері, в своїй квартирі. Сім’ї в загальному розумінні цього слова у Ірини немає; Тобто начебто якийсь чоловік, з яким вона маму не знайомить, і заміж за нього не збирається поки. Марина Степанівна підозрює, що він вже одружений, інакше навіщо б йому ховати щось? Хоча точно сімейний статус дочкиного кавалера пенсіонерка не знає. Ірина здогадки своєї матері безпосередньо не підтверджує, але і не спростовує. І щось таки Марині Степанівні підказує, що чоловік цей не вільний.
— Кажу, що не соромно тобі, у людини сім’я, може бути, і діти є! — розповідає Марина Степанівна. — Так, напевно, є, невже в такому віці без дітей неодружений, чи що, мало тобі? Навіщо гріх на душу брати. А якщо дружина дізнається? А вона мені знову — ну йди, каже, знайди його дружину, повідом їй. Розкажи все про рідну доньку чужій людині. Чиясь чужа гіпотетична дружина тобі ближче, я розумію, вона ж потім, якщо що, містити тебе буде, комунальні тобі оплатить, ремонт доробить на кухні. Давай! Поки все це на мої гроші відбувається, але я можу і припинити всі оплачувати. Я ж тобі чужа. І що ось з нею будеш робити? Марина Степанівна вже згодна, щоб дочка народила, хоча б від цього свого чоловіка, чи що, раз черзі женихів немає. Але дитину Ірина теж не хоче. А адже вік уже ого-го. Звичайно, по телевізору зараз говорять, що і сорок не вік, а одна зірка і в п’ятдесят п’ять народила. Але навіщо такі крайнощі. Звичайно, це питання дуже турбує Марину Степанівну, вона ж мати. Хочеться ще встигнути потримати на руках онука. Раніше люди і правнуків виростити встигали, але тепер про це вже навіть не йдеться.
— Все треба робити вчасно! — зітхає Марина Степанівна. — Особливо в тому, що стосується народження дитини. Поки є здоров’я, треба закрити це питання. У будь-якому випадку, один малюк все одно потрібен кожній жінці! Народила, маєш дитя — і працюй далі, навіщо відкладати. Я геть в двадцять шість народила, саме те, я вважаю — не рано і не пізно. І попрацювати встигла, і до дитини, і після.- Зрозуміло. А Ірина сама що говорить?- Ой, та ну її! Спочатку відмахувалася від мене, поті м сердитися стала. А тепер мені заявила — а хто, каже, тебе містити буде, якщо я в декрет піду, ти подумала? Будеш жити на свою пенсію, сама, хорошу їжу є тільки у свята, одяг стару доношувати. Так що сиди, каже, мама, мовчки! Радуйся, що у тебе є те, що ти маєш. І на дозвіллі сядь і порахуй, хоча б для загального розуміння, скільки все це коштує.
Треба сказати, що Ірина дійсно забезпечує Марину Степанівну від і до. Платить за квартиру, регулярно замовляє доставку продуктів, оплачує ліки, записує до платних фахівцям на огляд. Крім того, займається ремонтом маминої квартири і дачі, дає їй грошей на зуби, купує одяг і взуття. Один раз на рік відправляє в гості до родичів в регіон, забезпечуючи поїздку матеріально: і квитки, і подарунки рідним, кілька разів вивозила матір за кордон і брала путівки в хороший санаторій, тому що у мами спина хвора. Якщо матері щось над о, дочка тут же, ні слова ні кажучи, дістає гаманець. Благо, можливість оплачувати все необхідне для матері, і навіть її капризи, у Ірини є. У неї хороша стабільна робота, дуже непогана зарплата, що дозволяє не тільки жити самій на гідному рівні, а й забезпечувати маму трохи.
— Тільки ось раніше вона ні слова не говорила про гроші! — засмучено зітхає Марина Степанівна. — А тепер мало не кожен розмова зводиться до цієї теми. Ледь що їй скажу проти, що їй не подобається, вона відразу починає. «Сядь і порахуй, скільки це коштує», «згадай, хто тебе забезпечує», «не подобається — іди до того, хто тобі оплачувати все буде так само, як я». Ну ось що це таке? Сил ніяких вже немає все це слухати. Як так можна, докоряти мати грошима? Як це припинити? Дуже хочу для дочки хорошого життя.
