У реальному житті є багато цікавих історій, в які відразу важко повірити. Проте, не можна не вірити в те, що сталося саме з тобою або близькою тобі людиною. Заміж вийшла за Романа, якого дуже любила. У нього було власне житло в Києві. Звідки? Дізналася, коли почали жити у нього. Мені, зрештою, ніколи не приходило в голову питати, як він придбав квартиру. У нас були тривалі стосунки, які переросли в любов. Майно, звичайно, мене зовсім не цікавило. Знала лише одне, що чоловік не був корінним киянином і родичів в місті також не мав. Через кілька років спільного життя він сам розповів мені дивну історію, в яку важко повірити. Колись давно він обідав у громадському закладі. Була зима. Несподівано за вікном прямо перед його носом з’явилася жінка. Вона просила милостиню. За кілька хвилин вона попросила у офіціанта, щоб пустив її всередину погрітися. На вулиці почалася завірюха.
Старенька тряслася від холоду. Одяг її промок. Руки тремтіли. Вона ще попросила чашку теплої води. Офіціант приніс їй воду, але сказав, що довго перебувати в приміщенні не можна — господар буде лаятися. Тут тільки ті, що замовляють страви. Мій чоловік з великою чуйністю ставився до людей похилого віку, які потребують хліб насущний. Він не міг спокійно обідати, коли поруч стояла голодна бабуся, яка ще й замерзла. Чоловік купив гарячі страви і посадив бабусю за стіл. А потім запитав, де вона живе і з ким. Жінка розповіла про свою нелегку долю — вона поховала чоловіка і дітей, і залишилася зовсім одна, ніяких родичів і друзів у неї немає. Крихітної пенсії ледь вистачає на ліки, які їй конче треба купувати, на хліб грошей майже немає … Тому, змушена ось так жебракувати. Звичайно, їй це дуже соромно робити, та й здоров’я не дозволяє стояти на холоді кожен день.
Чоловік помітив, як жінка з болем розповідає про своє життя, про голод й холод, який вона повинна терпіти. Крім того, Роман розумів, наскільки співрозмовниця виснажена і слабка, як у неї болять ноги. Він не втримався і пішов у магазин, купив все необхідне з їжі і в цей же день заніс до неї. Коли чоловік зайшов в її квартиру, то побачив, що в квартирі дуже бідно, але чисто — навіть в такому жалюгідному стані жінка намагалася підтримувати порядок в своїх оселях. Роман зрозумів, що її розповідь правдива. Бабуся дійсно просить милостиню на прожиток, а не на алкоголь. Після Роман відвідував літню жінку мало не кожен день, приносив їй по можливості продукти і ліки. Старенька пригощала його чаєм. Вона завжди дякувала Романа за його доброту і щирість. Вона говорила, що нічим іншим не може віддячити йому, лише молитвою за його здоров’я і добру долю.
Потім чоловік почав допомагати їй по дому, а коли бабуся захворіла і злягла, він викликав лікарів і постійно піклувався про неї.Минуло небагато часу і бабусі не стало, чоловік її поховав і перестав приходити в квартиру жінки. Хоча він знав, що у неї не було ніяких родичів, ключ від її двері залишив про всяк випадок у сусідів. Раптом з’явиться хтось із спадкоємців. Або ще буде якась потреба зайти в приміщення. Яке ж було його здивування, коли через кілька місяців його викликали в нотаріальну контору і повідомили, що йому в спадок дісталася квартира. Щоб стати повноправним господарем, треба всього з’явитися у нотаріуса з деякими документами. Роман спершу подумав, що це якась помилка, але, побачивши знайому адресу, все зрозумів. Ця історія є свідченням того, що добро винагороджується. Головне, щоб ви мали щире бажання його творити.
