Сьогодні я не поспішала. Тому дочекалася автобуса. В середині повно людей, сидячі місця зайняті. На наступній зупинці зайшла бабуся. Видно, що їй було важко пересуватися. Але вона за допомогою палички потихеньку рухалася в автобусі. Жоден з тих, хто сидить не піднявся і не запропонував їй сісти. Я підійшла ближче до бабусі, взяла її під руку, сказавши, що допоможу. Поруч сиділа молода жінка.
Я попросила її поступитися місцем бабусі. Жінка спочатку, не розуміючи, дивилася на мене, потім до неї дійшло, що від неї хочуть. Вона демонстративно відвернулася до вікна. На наступній зупинці виходив чоловік, який сидів неподалік. Я швиденько зайняла місце, чекаючи, поки бабуся дійде, щоб посадити її. Запитала, де їй виходити.
Вона сказала — і такими благальними очима дивиться на мене. Просить, щоб я допомогла їй вийти з автобуса. Мені виходити потрібно раніше, але я погодилася допомогти старенькій. Коли ми виходили на її зупинці, старенька важко дихала, але вийшли. Я погодилася довести її до будинку. Ми йшли по дорозі, розмовляючи. Тамара Петрівна все життя прожила в цьому будинку, сорок років працювала на одному підприємстві.
Звідти і на пенсію вийшла. Дочка вийшла заміж і виїхала з нашого міста. Нещодавно зять повідомив, що померла її дочка. Хв ороба забрала її дитину. Залишився онук, але він мало бував у Тамари Петрівни, тому сподіватися, що догляне стареньку, не може. Як вона надалі буде жити — бабуся не відає. Можливо, доведеться йти в будинок для людей похилого віку. Ми дійшли до будинку, я не залишила Тамару Петрівну, і повела в квартиру.
Коли зайшли всередину, я побачила, наскільки бідно живе старенька. Меблі стара, на вікнах штори з минулого століття. Бабуся запросила до чаю. Я запитала, чи є поруч магазин. Сказала, що є. Поки Тамара Петрівна ставила чайник, я швиденько сходила в магазин. Купила тортик, ковбасу, сир, і ще всякої смакоти. Ми сиділи біля вікна і пили чай з тортиком.
Бабуся мружилась від задоволення. Давно вона не пробувала торт — смачно! Проводжала мене як давню знайому. Домовилися, що я іноді буду приходити до неї. Коли вийшла від Тамари Петрівни, настрій був не дуже. У нашій країні все так чудово, йдемо вперед, постійний прогрес … А чому про літніх людей ніхто не дбає? Які змушені виживати в складних умовах і на мінімальну пенсію, якої вистачає на тиждень — не більше
