Аня стояла в магазині і з ж ахом усвідомлювала, що у неї зовсім не залишилося грошей на фрукти, які так любить її хво ра мама. Особливо їй подобалися кисло-солодкі мандарини, про які жінка останні три місяці могла тільки мріяти. Аня наро дилася в маленькому містечку, де мало можливостей і важко заробити хороші гроші.
До того ж, з колишньої роботи її звільнили, через два запізнення, як тільки її мамі поставили діа гноз. Це робоче місце начальник віддав своєму розпещеному племіннику, який сяк-так закінчив університет і навіть не думає про роботу. Аня намагалася повернути своє робоче місце, пояснити начальнику ситуацію, що склалася з матір’ю, яка важко хво ріє, але все було даремно: начальство давно вже планував її звільнення.
Лі кування обходилося вдвічі дорожче і складніше, так як в маленьких містах немає спеціалізованого обладнання та достатньої кількості професійних лі карів. Доглядаючи за мамою, вона не встигала ходити на співбесіди, і Аня продовжувала залишатися безробітної з єдиним доходом — пенсією.
Аня іноді підробляла, але все зароблені нею гроші йшли на оплату комунальних послуг, лі ків або на борги, які перетворилися у величезні суми. Залишалися гроші тільки на яйця, масло і найдешевшу крупу. Рідко, коли могла купити макарони і сосиски.
Вона зважилася зупинитися біля прилавка тих самих мандарин, біля тієї маленької мрії її хво рої мами і купити їй його, у що б то не стало, так як у Ані в голові промайнула її мама, яка зараз чекає улюблений фрукт, і наскільки сильно вона засмутиться, якщо виявить, що вкотре дочки не вистачило грошей на нього. Дівчина зважила один мандарин — 26 рублів.
Вона соскреблі весь дріб’язок зі свого гаманця, зібрала 11 рублів. І коли зрозуміла, що більше 11-и рублів у неї нічого немає, не стрималася і розпла калася прямо посеред супермаркету. — Прошу вибачення, дівчина, може лізу не в свою справу, але ви в порядку? Я можу вам чимось допомогти? — пролунав грубий чоловічий голос.
— Так, не могли б ви купити мені мандарин, прошу Вас, — підняла очі з підлоги і крізь сль ози відповіла Аня — ви не подумайте, я не жебрачка, ні. Вона продовжувала крізь схлипи розповідати всю ситуацію, яка склалася за останні роки хв ороби її мами, поки чоловік не набрав два пакети мандаринів і купив їх.
Тільки коли вони вийшли на вулицю, чоловік сказав: — Я тут недалеко припаркував свою машину, ви дозволите вас додому підкинути, я заодно огляну вашу маму, якщо ви не проти. — Тобто як оглянете. — Я живу та працюю в Москві. Річ у тім, який збіг, за професією я л ікар. А сюди приїхав на вихідні до батьків.
Після огляду він пообіцяв подзвонити і допомогти в подальшому лі куванням. Через тиждень чоловік, як і обіцяв, зателефонував і розповів про те, що знайшов благодійний фонд, який допоможе організувати реабілітацію мами в приватній клі ніці в Москві.
Завдяки допомозі незнайомця, вона в рази швидше закрила всі борги і вже через кілька місяців мама Ані самостійно покидала клі ніку, після активних реабілітацій і лі кування професійних лі карів. Все лі кування було проведено безкоштовно, завдяки старанням лі каря з Москви і його колегам, який до цих пір дзвонить і цікавиться станом матері.
По поверненню до рідного міста, у Ані з’явився час на роботу. Через місяць різних співбесід, вона знайшла добре оплачувану вакансію і влаштувалася на роботу. Коли, здавалося б, виходу немає, на шляху зустрінеться потрібна людина, який протягне руку допомоги і станеться неможливе.
