Петро зі своєю сім’єю давно вже живе в рідному домі. Старший брат Олексій одружився на жінці з міста. Спадщину Петро з дружиною не оформляли. Ніби як належить молодшому синові рідна домівка, адже саме він з дружиною доглядали за старенькими батьками дуже багато років, у всьому допомагали. Принаймні так в селах заведено, хто батьків додивився, того і хата. Та й сам Олексій всі ці роки мовчав, на будинок не претендував.
Олексій з дружиною приїжджали раз на рік, на Зелені свята. Часто батьків не відвідували, нічим їм не допомагали, а з приводу батьківської хати претензій ніколи не було, про це навіть мову вони не заводили. Хата-старенька вже не нова була, стіни тріскалися; Петро частково зніс старі споруди, підкріпив стіни цеглою, за який виклав чималі гроші, які заробив, звичайно, сам. І баню побудував нову, паркан гарненький звів.
Зробив затишним і красивим двір рідної домівки. Все було у кожної сім’ї тихо, мирно і спокійно. Поки на поріг не ступив Олексій. Мовляв, дружина його вигнала, тепер йому діватися нікуди, даху над головою у нього немає, буде жити на батьківщині. Такі новини, звичайно, Петра зовсім обрадували. Врешті-решт він чимало зробив, перебудував заново майже все, де треба підлатав, а Олексій заявився на все готове.
Та ще й повів себе за належне, немов додому прийшов, не попередив про приїзд і дозволу у брата пожити в будинку питати не став. Стіл йому не накрили. Всім виглядом показуючи, що не раді непроханого гостя. Постелили брат з дружиною йому в самій маленькій кімнаті. Дітям довелося з батьками тіснитися в їх спальні. На наступний день Олексій спав довго, до обіду. Через нього було неможливо пройти на кухню, не зачепивши ногою.
Сільські люди встають рано, адже господарство повинні встигнути ще до роботи, а тут спить і спить. Прокинувся до обіду, відразу попросив їсти. Дружина Петра підігріла йому суп, м’яса поклала. Він поїв і знову ліг. — Як жити збираєшся? — обережно запитала дружина Петра брата свого чоловіка. — Довго у нас будеш? У нас сім’я все-таки. Дівчаткам ніде присісти уроки робити. Будинок не великий, дві кімнати всього.
Олексій спочатку промовчав, а потім впевнено сказав, що може ще помиритися з дружиною. Виспавшись за цілий день, Олексій всю ніч дивився телевізор, з гучним звуком, який лунав на весь будинок. Через нього ніхто не виспався. А всім рано вставати. Днем Олексій спить, вночі — телевізор дивиться. Рідні довго мовчали, а потім дружина Петра якось підслухала розмову, коли Олексій зі своєю дружиною розмовляв:
— Процес пішов, вони вже зрозуміли, що я тут надовго, нехай знають, що будинок і мій теж. І мені все одно, що Петро там набудував. Його ніхто не просив. Так що все нормально. Скоро ми досягнемо всього, ще трішки почекай. Почула і розповіла чоловікові. Мовляв, так і так, у Олексія з дружиною все добре, це він око поклав на рідну домівку, хоче прибрати і собі майно це до рук.
Петро пішов до брата в кімнату, зібрав всі речі і викинув на вулицю. Сказав, щоб брат більше не приходив, що потрібно було раніше хату ділити, коли вона впаде, а не зараз — на все готове прийшов і права свої ще якісь диктує. Олексій сказав, що він так просто хати батьківській братові не залишить. Але Петра підтримують всі сусіди, адже знають, що за батьками пригледів і будинок відбудував. Правда на його стороні, вони його не залишать.
