З самого ранку Алла стояла біля плити, готувала і прибирала. Вона за тиждень на роботі так не втомлювалася, як за день вдома. Начебто прибирання вже підходило до кінця, але тут повернувся чоловік і пройшовся в брудних черевиках по всьому залу, а потім ще й до себе в кімнату зайшов. Бруд була по всьому килиму.
Аллі хотілося плакати: вона ж тільки-тільки закінчила чистити килим сидячи на колінах … — Паша! Ти знущаєшся з мене? Зніми взуття! — Ти чого? Я за грошима заскочив. Це і хвилини не зайняло. — Та хоч на секунду! Подивися, що ти наробив. — От тобі й кричати. Роботи тут всього на дві хвилини.
Таке траплялося часто — Віка мила і чистила, а Паша раз у раз все псував. Алла протрималася так 8 років і пішла до іншого. Ним став колега Алли, Вадим, який був таким же чистьохою, як і Алла. Паша не міг зрозуміти, на що так скаржилася дружина.
Кожен день він приходив з роботи, розігрівав якісь напівфабрикати, мив посуд і на цьому його прибирання закінчувалася. Все це займало у нього хвилин 15. Ось він не розумів дружину. У нього є пральна машинка. Що тільки людство не придумало ?! Кожен раз, дістаючи одяг з машинки, він дякував і хвалив її за якісно виконану роботу. Та ще й проблеми з грошима всі зважилися! І куди тільки дружина стільки грошей витрачала, забагато …
Все це Паша розповідав своїй мамі, поїдаючи смачний суп, зварений мамою. — Ой, сину, не знаю … Може вона давно хотіла від тебе піти, а це стало лише причиною?! Гаразд, піду, пізно вже. Мені ще білизну тобі випрати і одяг погладити … Ах, так, ванну я тобі вимила, навіть шви на плиті вичистила, штори тільки вчора повісила, всі полички розібрала. На сковорідці є котлетки, пюре і борщ в холодильнику. Ще я зробила пару покупок для дому. Все готово. Завтра буду в п’ять. Не сумуй
