Вступити до технікуму, вийти заміж, на другому курсі наp0дити дитину, потім ганяти ո’яного чоловіка по городу, ոлакатися подружкам, закочувати на зиму огірки і патисони. Ну ні. З цієї колії нехай котяться інші, у неї — свій шлях. Коли Тетяна йшла забирати документи, в голові несміливо заворушилася думка: а навіщо, власне, надходити на історичний факультет з конкурсом 15 осіб на місце? Головне-вчитися в університеті, деталі несуттєві. Є ще мехмат — 3 людини на місце.
І фізфак з 1,7 — майже як в дитячій задачці про землекопів. У коридорі висіло оголошення: «Робота в гардеробі, гуртожиток». А непоганий варіант — днем працювати, ввечері вчитися, за рік фізику приручити. Думка почала оформлюватися в план. Батькам Тетяна сказала, що надійшла на підготовчі курси при Університеті. Що це таке, вони не зрозуміли, але дуже пораділи за дочку. І навіть іноді надсилали гроші.
Цілими днями вона сиділа в гардеробі, уривками читаючи товсту книжку «Фізика. Початковий курс», але план буксував на кожному кроці. По — перше, з’ясувалося, що тягати верхній одяг-це дуже важко. По-друге, зміст написаного в підручнику від Тетяни вислизав. Справа в тому, що шкільний учитель працював за сумісництвом фізруком, фізику вважав лженаукою і був задоволений, що розумні люди свого часу спалили Джордано Бруно. Замість того щоб вирішувати завдання, клас грав в баскетбол. Не можна сказати, що Тетяну це засмучувало: троячки вона завжди кидала непогано.
До весни вдалося прочитати лише половину книги. Але здаватися дівчина не збиралася: нехай вона слабо розуміє суть, зате може вивчити напам’ять формули і визначення. Настав день іспитів. З викладом Тетяна впоралася відмінно, а ось фізика підвела. Жодної вирішеною завдання. Екзаменатор, огрядний чоловік в окулярах, вже збирався поставити «незадовільно», але в останній момент вирішив розпитати визначення. Трійка! І заповітний студентський квиток в кишені.
У групі 26 хлопців, вона -27-а. Вчитися було ще складніше, ніж вступити. На лекціях Тетяна не розуміла майже нічого, на семінарах — гань6а за гань6ою. Одного разу її викликали до дошки і запропонували спростити частину виразу. Дівчина пам’ятала, що можна скорочувати однакові значення в чисельнику і знаменнику. І написала … Група залилася реготом. Тетяну вважали туոий, першу сесію вона дивом здала на трійки. Кілька перездач, майже цілодобова зубріння, пляшечку валер’янки․ Треба валити, вирішила вона.
До другої сесії довчитися — і вистачить. Наближався перший майже весняне свято-День захисника Вітчизни. Начебто треба поодинці привітати одногрупників, але Тетяна цього робити не хотіла. Навіщо вітати тих, хто тебе зневажає? Переконала мама. Вирішили, що варто подарувати кожному по листівці. Тетяна не полінувалася і склала двадцять шість віршів з науковим ухилом. «Віктор транзистор по дому ганяв, Віктор транзистор в ногу загнав.
Вітя, з 23 лютого! У тебе дуже гарна синя сорочка, носи частіше. Вона підкреслює твої очі». Хлопці так здивувалися подарунку, що перестали сміятися над Тетяною. Більш того, вирішили взяти над нею шефство: Якщо дівчина чогось не розуміла, після занять один з них обов’язково розтлумачував їй складні моменти. На 8 березня Тетяна отримала в подарунок букет з двадцяти семи троянд: одна виявилася від викладача, того самого, який поставив трійку на екемее. Ніколи в житті їй не дарували таких пишних букетів.
Коли вона принесла троянди в общагу, в гості прийшли всі дівчатка з сусідніх кімнат. Хтось заздрив, хтось пропонував здати квіти на ринок за хорошою ціною, поки не зів’яли. Другу сесію Тетяна закрила без трійок, з наступною стала відмінницею і найкращим студентом-фізиком в університеті. Її чекала довга і славна кар’єра. Тетяна Максимівна Колокольцева — доктор фізико-математичних наук, автор кількох підручників, найбільший фахівець із статистики полімерів, захоплюється історією.
