Так вийшло, що відразу після інституту у мене з’явилася можливість поїхати на заробітки в Європу. Природно, я поїхала, мама мене підтримала в цьому рішенні. Ми тоді жили всі разом, я, мама і молодший брат. Брат на той момент навчався ще в школі. Папа помер у нас, коли я тільки вступила до інституту, але він завжди мріяв, що б ми вийшли в люди, тому я дуже хотіла виконати його мрію. Мама потім не зустрічалася ні з ким, присвятивши своє життя мені і братові, хоча ми були не проти, якби у мами з’явилася б своє особисте життя.
Але вона дуже любила батька, тому навіть думки такої не допускала. Загалом, я поїхала. Зв’язок з моїми рідними був рідкісним, у нас вдома не було комп’ютера тоді, тому тільки дуже рідкісні дзвінки, оскільки вони обходилися дорого. Зі слів мами я дізнавалася, що у них все добре. Час минав, Андрій, мій брат, виріс і привів в нашу квартиру дівчину. Мама говорила, що вони скоро поберуться, адже Марія вже чекає малюка.
Я була одночасно і рада, і переживала, що брат не встиг здобути освіту. Мене не було вдома 8 років. Вісім довгих болісних років. Але зате я отримала безцінний досвід у житті. Настав час, коли я зрозуміла, що більше не можу. Що я дуже хочу додому, провідати своїх. Адже мій племінник вже в школу пішов, а я його ні разу не бачила. Та й мама страшенно нудьгувала.
Я приїхала несподівано, з подарунками. Двері мені відкрила незнайома дівчина. – Вітаємо! Ви, напевно, Марія? – Так, а ви хто? Вона впустила мене в будинок, покликала брата. Ми пообнімалися, познайомилися з його дружиною. Я запитала: -А де мама? Брат опустив очі в підлогу, зате його дружина Марія мені відповіла: – А мама тут давно не живе. Я відразу зрозуміла, що щось не так.
– А де ж вона живе? – Ну, вона тепер живе в гуртожитку. – Що?! Я дивилася на брата, але він мовчав, сором’язливо відводячи очі. – Андрій, поясни мені, що відбувається? – Так, люба, ми тебе не чекали, ти тут, вимагаєш якихось пояснень. Іди до мами, у неї і питай — так відповіла мені прудка Маша. Я їм сказала, що ще зайду і поїхала до матері. Мама дуже схудла, але коли вона мене побачила, ледь не позбулася дару мови.
Стільки сліз, стільки емоцій. Ех, мама моя. Я дізналася, що коли Андрій привів Машу в квартиру, та одразу розподілила ролі. Вона виношує дитину, чоловік працює, а мама робить все по дому. Тоді мама нічого не сказала, вони в принципі так і до неї жили, але вже тоді було зрозуміло, що Маша дуже смілива дівчина.
Після того, як Марія народила, мамі довелося звільнитися, щоб сидіти з онуком, а Маша вважала за краще не витрачати свою молодість на пелюшки. Мама дуже любила онука, і не могла відмовити. Але, коли малюкові виповнилося 5 років, то невістка заявила, що їм тісно у двокімнатній квартирі. Дитині потрібна окрема кімната. – Я вам знайшла прекрасний гуртожиток. Там ваші ровесники живуть, повірте, вам буде не нудно.
Мама, зі своєю доброю душею і переїхала. Зі своєї квартири в орендовану кімнату в гуртожитоку! Я була вражена нахабством невістки і байдужості брата! Потім мама розповіла, що вони онука все одно їй привозять, дуже рідко він ночує вдома. Мовляв, молодим жити треба. І правда, Ваня, прийшовши зі школи, вирушив до моєї мами, а не до себе додому.
Відмінний хлопчина, відразу видно, що вихованням займалася бабуся .Я вирішила, що свою частку в квартирі, я продам, нехай сама тепер поживе в гуртожитку. І брат якщо хоче, нехай іде з нею. Я частку продаю, викуповувати будете? – Що? Ти стільки років невідомо де була, а тепер прийшла і грошей хочеш з нас? У нас дитина. Я ще раз кажу. Мою частку викуповувати будете або я продам її? Увечері Маша з братом з’явилися до мами в гуртожиток. Я була у мами. Значить так, раз ти з нас грошей вимагаєш, то і Ваньку самі виховуйте!
Я зрозуміла, що син їм не потрібен. Я не стала продавати частку, ми домовилися, що я залишаю їм квартиру, а натомість вони пишуть відмову від сина. Вони з радістю погодилися. Іванко і моя мама полетіли зі мною, в нове життя. Через три роки подзвонив брат. Сказав, що Марія пішла до іншого, і він тепер зовсім один залишився. Дуже просив вибачення. Через якийсь час він продав квартиру і вилетів до нас. Я не могла заборонити йому спілкуватися з Ванею, адже він його батько.
