Історія ця відбулася давно з моїми приятелями. Сім’я Іванових ось-ось мала розпастися, але все змінилося з появою Віті — так звали малюка, який нещодавно народився. Ваня ніколи не думав, що з появою сина в сім’ї налагодяться стосунки. Він прокидався щоранку раніше, годував Вітю, щоб дружина довше поспала.
Він грав і гуляв з ним, здавалося б, що дивного? Це ніби його обов’язок, як батька. Робив, він усе це з чистих спонукань, він сам цього хотів, дуже любив сина. Все було гаразд у сім’ї. До того самого дня. Ваня повернувся додому після прогулянки із сином, але дружину вдома не виявив, вона пішла з дому.
У нього просто не вкладалося в умі, як це могло статися, вона зібрала всі речі і пішла, залишивши їх удвох. Цілий день він шукав дружину, а на вечір наступного дня, вона лише зволила відправити йому смску: -Не Шукай мене, сину буде з тобою краще. Ти добрий батько, а я ոогана мати. І взагалі, я люблю іншого. Я поїхала.
Іван після тижня життя з сином, зрозумів, що не справляється і покликав на допомогу маму, яка із задоволенням сиділа з онуком. Через півроку на порозі будинку стояла Марина, ні, вона не приїхала повертати чоловіка і навіть не приїхала за сином, їй було не цікаво, що з ним і як він, увесь цей час.
Вона приїхала розлучитися з чоловіком. Вони розлучилися, суд вирішив залишити дитину з батьком, бо мати відмовилася від неї. Синові зараз п’ять років, він дуже любить і бабусю, і батька. Він поки що не розуміє, хто така його мати, він її навіть не пам’ятає.
Марина зараз одружена, живе з уже не новим чоловіком, від її сестри Ваня дізнався, точніше вона сама розповіла, що вона народила. Виховують доньку. А ось Ваня все ще досі один; він думає, що жінкам не потрібна чужа дитина, про неї навіть не цікавиться рідна мати.
