Василь додому завжди приходив пізно. Де був і з ким мені не розповідав, але я здогадувалася. Спочатку думала, що він мені зраджує, але приходив він ո’яним та веселим. Якось я залізла до нього в телефон, там знайшла багато фотографій та відео. Він після роботи, виявляється, їхав до друга у гараж. Вони там лагодили машину, а потім сильно напивалися.
Терпіти це мені, звичайно, не хотілося, але він мені казав: — Знову починаєш! Спершу друзі, потім дружина! І так ми жили. Поки якось Василь не вирішив прийти додому раніше. Я як завжди сиділа, та дивилася свої мелодрами, як двері відчинилися. «Чоловік повернувся», — подумала я. Подивившись на якийсь час, я скривила запитальну гримасу.
На годиннику було 17:30, ще ніколи він так рано не повертався. — Чоловік, це ти? – крикнула йому з вітальні. — А ти когось іншого чекала побачити? – відповів Василь. — А може, й чекала. Ти чогось так рано прийшов? — У сенсі рано? Ти жартуєш чи що? Припиняй свої дурниці. Я їсти хочу, що ти там наготувала? — Нічого. Я ж тебе вдома не чекала. Серіали свої дивилася.
Ти б подзвонив, попередив би мене заздалегідь. Ти взагалі завжди мене попереджай, бо я можу і зайнята бути. Ти цілий місяць приходив не раніше восьмої, а сьогодні явився о п’ятій. – обурено сказала йому. — У тебе кукуха поїхала чи що? Чи маєш у себе свої плани? Я роботу закінчив о п’ятій, півгодини на дорогу пішли.
Чоловік твій голодний, приготуй щось. — А в гаражі у Кольки більше не годують? — Так, що ти дзижчеш як бджола над медом? Годі б одразу до Кольки і поїхав би. — Ось і їдь, у мене справи є. Ти мені заважаєш. — Чим я тобі заважаю? Ти мені зраджуєш чи що? — Ти свої останні мізки пропив? Як ти таке про мене міг подумати? Я просто живу своїм життям.
Гуляю з подругами, серіали дивлюся, займаюся вишивкою, поки ти в цьому гаражі ввозишся. — Я тобі заважаю отже, так? Добре, я не вірю тобі! — Досить, ідемо їсти. Після цієї розмови чоловік став приходити додому о 17:30. Він став щодня приносити продукти чи дарував мені квіти.
