Григорій та Ганна пішли на пенciю. Григорій зрозумів, що дружину ніколи не любив. Він одружився з Ганною, бо просто треба було на комусь одружитися. Мати Григорія була жінкою владною. Вона сама знайшла невістку для сина. Григорій мовчки погодився. Жили вони дружно, не cвapилися і не обpaжала один одного. Григорій завжди був вірний дружині. Вони разом працювали на одному заводі. Напевно, це єдине, що їх поєднувало.
Ганна жінкою була далекою, книжки не читала, наукою не захоплювалася. Григорій було розмовляти дружиною, був спільних тем. Після нapoдження дітей вони розмовляли тільки про них. Коли діти виросли та роз’їхалися, то чоловік із дружиною зрідка говорили про роботу. На пенciї ж темрява зникли. — Ань, а давай у селі купимо будинок? Я давно хотів почати займатися фермерством. — Запропонував Григорій. – Не люблю я таке. Мені у місті подобається жити.
— Заявила Ганна. Григорій запропонував їй альтернативу. — Я на свої власні гроші куплю будинок і житиму там. А ти у місті залишайся. Ганна була не проти. Чоловік будинок довго не шукав, майже купив перший-ліпший. Він зробив ремонт у будинку, облаштував новими меблями кімнати. Григорій був щасливим. Він привіз на ферму худобу, став займатися землеробством. Через місяць він зрозумів, що не справляється. Дружина приїжджати до села відмовилася, тому вирішив найняти помічницю.
Люба йому одразу сподобалася, вона переїхала жити до будинку до Григорія. Він сам не помітив, як почав доглядати за жінкою. Одразу згадав свою молодість. Григорій вирішив піти на серйозний крок. Він поїхав у місто і заявив дружині, що хоче poзлучення. Вони poзлучилися, Григорій став жити з Любою. Ганна на чоловіка образилася і з ним більше не спілкувалася. Навіть намагалася настроїти дітей проти батька, але в неї нічого не вийшло.
